Він ішов, як слухняний індійський слон, на якому возять колоди, проходячи широкою дорогою, залишеною серед війська, обережно обходячи ями, наповнені мертвими. Я думав, що він зупиниться, дійшовши до перших рядів. Але я помилився.
Джана прямував на наші укріплення.
Мені випала виняткова нагода — я приготував важку слонову рушницю-двостволку.
Другу, таку саму рушницю зі зведеними курками, тримав Ханс, готовий у потрібний момент подати її мені.
— Я вб’ю цього слона, — сказав я, — хай ніхто не стріляє. Ви зараз побачите, як помре бог Джана.
Величезна тварина продовжувала йти вперед. Тепер вона здавалася мені ще більшою, ніж при світлі місяця, коли вона стояла наді мною, готуючись розчавити мене ногою. Я впевнений, що у всій Африці не було такого слона, як Джана.
— Час стріляти, баасе, — прошепотів Ханс, — він уже близько.
Але я вирішив почекати, поки він не зупиниться, маючи намір, для підтримки свого престижу, покінчити з ним однією кулею.
Нарешті він зупинився і, відкривши свою червону пащу, підняв хобота вгору і затрубив.
Сімба, підвівшись зі свого крісла, кричав, щоб ми здалися “непереможному” і “невразливому” богу Джані.
“Я покажу тобі, який він невразливий”, — подумав я.
Озирнувшись, я побачив Регнолля, Харута і всіх білих кенда, які чекали, затамувавши подих, розв’язки.
Важко був уявити собі більш слушну і сприятливу нагоду для пострілу.
Голова тварини була піднята, рот відкритий.
Мені тільки залишалося вистрілити йому через піднебіння в мозок.
Це було легко. Я був готовий битися об заклад, що можу покінчити з ним, прив’язавши одну руку до спини.
Я підняв свою важку рушницю і, прицілившись у певне місце в задній частині його червоного рота, спустив курок.
Пролунав постріл, але нічого не сталося. Джана навіть не закрив свого рота.
— О-го! — почулися вигуки глядачів.
Перш ніж вони стихли, пролунав другий постріл, але з тим же результатом, точніше, без жодного результату. Тоді Джана закрив свого рота, перестав сурмити і, ніби бажаючи зробити з себе ще кращу мішень, повернувся боком і спокійно стояв.
ebooksa