Він відпив з фляги рому і запропонував іншим. Всі відмовилися.
Нотаріус поставився до своєї місії дуже відповідально. Він не просто дивився в записи, а ще й звірявся за крокоміром і компасом. Через це поступ уповільнився.
— Годі мудрувати, Мінні, — поскаржився Делоні. — Я й так запам’ятав, як звідси йти до водоспаду. Хочете, піду першим?
Француз сказав:
— Кожний партнер повинен виконати свої зобов’язання у суворій відповідності до контракту. Моє завдання довести вас від пункту 2 до пункту 3, цими термінами в угоді позначені середина і завершення маршруту, під якими позначеннями маються на увазі…
— Йдіть до біса, — урвав його джерсієць. — «Цими, якими». Шуруйте далі, вже недалеко залишилося.
Невеликі водоспади дорогою зустрічалися не один раз. Щоразу, зачувши шум спадаючої води, Ніколас напружувався, але Міньйон ішов далі — до чергового повороту. Всього, якщо брати від входу в лабіринт, Фандорін нарахував сімнадцять зигзагів. Він навчився заздалегідь вгадувати, куди поверне провідник. Інтуїція з дедукцією тут були ні до чого. За кілька секунд до того, як Делоні, а потім француз оголошували про поворот, папуга злегка тріпотів крилами. Відомо, що деякі представники тваринного світу здатні відчувати найдрібніші нюанси настрою. Певно, Капітан Флінт якимось таємничим пташиним чуттям схоплював хвилю, що йшла від зосередженої і схвильованої людини.
— Таке відчуття, що ти знаєш дорогу краще за них, — прошепотів Ніка своєму приятелеві..
Той заплющив око, ніби підморгнув. Славний птах, подумав магістр. Взяти його, чи що, з собою на Барбадос? А можна і в Москву. Діти зрадіють. Але як його провезти через митницю? Адже він якоїсь неймовірно рідкісної породи…
Пусті думки увірвав вигук Філа:
— Все, фініш. Іспанська копальня знаходилася десь тут.
— Це повинен оголосити я, — обурився нотаріус. — Отже, закликаю всіх у свідки, що я сумлінно виконав прописані у контракті зобов’язання і провів вас із пункту 2 до пункту 3.
Невеликий, але повноводий водоспад протікав по прямовисному схилу, з гуркотом вливався у кам’яну чашу, оповиту бризками, і, перетворившись на бурхливий ручай, перетинав ущелину, щоб просочитися в розколину.
— Ох, кістки старі… Коли я супроводжував вас уперше, дорога видалася мені коротшою. — Фреддо зняв величезний заплічний мішок і потягнувся. — Немає тут ніякої копальні. Самі знаєте. Шукали ж уже.
— Для науковця все життя — суцільний пошук, — з погордою відказав йому Делоні. — Кладіть спорядження на землю. Ви нам більше не знадобитесь. Отже, як домовлялися. Повертайтеся до себе. По нас повернетесь ввечері, о двадцятій нуль нуль.
— О’кей, бос. — Мулат зблиснув зубами. — Ну, синку, побажай професорам успіху.
Хлопець сплюнув і відвернувся.
— Ви, напевно, стомилися? — ввічливо запитав Фандорін. — Відпочиньте трохи, потім підете.
Він був би зараз радий будь-якому зволіканню.
Але чортів Фреддо похитав головою.
ebooksa