Він пройшов по воді, зробив крок під струмені водоспаду і ефектно зник.
Прикро тільки, не чув, як охнули інші.
У печері
Спочатку Микола Олександрович зовсім нічого не побачив. Він покліпав, змахнув з обличчя вологу.
Спереду був суцільний морок. Ззовні нерозбірливо долітали крики, причому виокремлювався високий голос міс Борсхед. Потім пролунав плескіт, на напівпрозорій портьєрі з спадаючої води виник силует. З кректанням і фурканням крізь водоспад ліз Делоні.
— Ніку, що це?! — загорлав він. — Сховок! Ми зробили це! Вау! «Вау-вау-вау!!!» — загуло у чорному просторі.
— Ми в печері, — крикнув Фандорін. «Печері-чері-чері!!!»
— Зараз подивимось.
З кишені своєї водонепроникної куртки Філ витяг ліхтар. Промінь розітнув морок, пробіг нерівним склепом, що плавним конусом ішов угору; праворуч, доволі близько, йшла глуха стіна, під якою валялося каміння; спереду і зліва печера розширювалася і заглиблювалася — кінця не було видно.
— Що це? — Ніколас схопив джерсійця за рукав. — Світіть на землю!
У кам"яній підлозі зяяли отвори. Він були розташовані у правильному шаховому порядку, пробиті на однаковій відстані один від одного.
— Я знаю, — сказав Фандорін. — Мені доводилося читати про облаштування середньовічних копалень. Рудокопи шукали жилу, продовбуючи вниз шурфи. Потім, якщо знаходили перспективний пласт, вели у горизонтальному напрямку штреки.
— А де заховано скарб?
— Ймовірно, в одній із дірок. Обережно!
Делоні зробив кілька кроків уперед і зупинився на самісінькому краю вузького колодязя. Посвітив униз.
— Чорт, глибоко…
Підкрутив фокусування. Промінь став тоншим і сильнішим та замерехтів по печері.
— То їх тут десятки, цих дірок! Пусте. Все обшукаємо. Ось тепер нас ніщо не зіб’є!
Він лунко хляснув Ніколаса по голому плечу.
— Ви молодчага, Ніку! Решта — питання техніки. Ми будемо мільйонерами! Чому тремтите?
ebooksa