Філ взяв бінокль.
— Ну то й що? У такому місці сховок не облаштуєш.
— Це рештки якоїсь конструкції. Отже, іспанська копальня знаходилася саме тут.
Сінтія теж зажадала бінокля. За нею нотаріус.
Сподіваючись виграти час, Ніколас мовив:
— Треба туди піднятися. Але як це зробити?
Джерсієць роздратовано пирхнув:
— А раніше ви не могли сказати, що доведеться дертися прямовисним схилом? Ми б прихопили потрібне обладнання. Дотаємничипися! Тепер доведеться повертатися на базу!
— Агов! — долетів крик, підхоплений луною. — Все байдикуєте, археологи?
З-за повороту з"явився Фреддо. За ним із набурмосеним виглядом теліпав його нащадок з червоним волоссям.
— Я, старий бовдур, залишив у рюкзаку сигари. Хотів попихкати, а нема! — Він зупинився, оглянув партнерів. — Чого це ви такі скривлені, панове? Щось не так?
— Треба дертися он туди, — показав Делоні. — Знайдеться у вас на базі щось типу альпіністського спорядження?
Фреддо зсунув капелюха, розглядаючи водоспад. Почухав потилицю.
— У мішку є трос, скоби, молоток. Підіймач теж є. Як, малий, зможеш здертися? За окрему плату, звісно.
— Ясна річ, — швидко підтвердив Делоні. — Правда, міс Борсхед?
Хлопець кинув погляд угору, знизав плечима:
— Ну. Тільки чого туди лізти? Був я там уже. Плита там із мореного дуба, він у воді не гниє.
— Плита? Навіщо?
— А я звідкіль знаю? Стара, гладенька. Водою її всю відполірувало. А більше там нічого нема.
— От який у мене хлопчина. — Фреддо любовно потріпав сина по загривку. — Він з альпенштоком тут усі скелі облазив.
ebooksa