У морі неможливо без суворості, інакше команда, і оком не змигнеш, як вийде з послуху. І Д. з підлеглими досить жорсткий. Але не жорстокий. Коли боцман Видра дер протверезілого пияка лінем, капітан тихенько примовляв (я чула): «Легше ти, чортяко, легше». Це мені сподобалося. Хоча, можливо, капітан просто не хотів, щоб матрос надовго вийшов з ладу. Впевнена: якщо доведеться обирати між милосердям і практичністю, Дезессар обере друге.
Пригода, яка сталася нині ввечері, підтверджує це моє переконання.
Море перед заходом сонця посвіжішало. Хвилі забіліли гострими пінними кінцями, а деякі вали навіть перекочувалися палубою. Один із них змив корабельного собаку Оселедця, якого вся команда обожнює, хоча мені від цього псюри самі неприємності — дуже вже підозріло принюхується він до моїх штанів. Я давно побажала надокучливому собаці провалитися до чорта в пекло, але тут разом з усіма закричала, забігала.
Прикро було дивитися, як Оселедець гавкає і скиглить, відчайдушно працюючи лапами.
Матроси хотіли спустити шлюпку, але Дезессар заборонив. Він сказав, що хвилі надто високі і човен може розбити об борт, а він коштує грошей.
Щоправда, потім він довго проводжав поглядом кошлату голову, яка то зникала, то з’являлася серед бурунів, і струшував з він сльози. Та свого рішення не змінив.
Здивувала мене Клара. Я знаю, що вона була з Оселедцем у непримиренній ворожнечі, але тут, пробуджена криками, злетіла з бізані й довго кружляла над потопаючим собакою, наче хотіла підтримати його в смертну годину[28].
20 березня, понеділок
Двадцять третій день плавання.
Зранку на горизонті з підвітряної сторони вигулькнув торгівельний корабель. Ми кинулися на нього, як зголоднілий звір на здобич, але корабель виявився іспанським, тобто союзницьким. Всі були дуже розчаровані.
Іспанець посигналив, прохаючи про зустріч, але Дезессар не став витрачати час на люб"язності, за що я йому вдячна.
Ми пройшли повз нього на всіх вітрилах.
Вчила, як протидіяти цинзі. Більше з допитливості, ніж з необхідності, бо ця жахлива недуга, головний ворог моряків, не являє небезпеки в таких коротких плаваннях, як наше.
День тягнувся дуже повільно.
21 березня, вівторок
Двадцять четвертий день плавання.
Другу добу похмуро. Сонце жодного разу не визирнуло, але вітер свіжий, ідемо швидко.
Якщо я помиляюсь, ми повинні вже знаходитися приблизно на широті Гібралтару.
Уроки з капітаном починають приносити результат. Д. припинив сякатися на палубу, відригувати після їжі й чавити на собі комах. Від цього він наповнився презирством до решти членів команди, а вони з нього тихцем підсміюються. Сьогодні ми осягали правила вишуканої жестикуляції.
Тема заняття зі святим отцем була більш захопливою — тропічна лихоманка. Втім, у сухому і спекотливому кліматі Барбарії вона нам не загрожує.
ebooksa