Перш ніж я встиг що-небудь написати, екран ноутбука заблимав і потемнів. Блок живлення автоматично вимкнувся і контакт перервався. Ми дивилися на екран і розуміли, що усе пропало. Це — початок кінця.
Психотроп-Маг зник на деякий час. Але невдовзі мав повернутися.
Долина закричала і я обернувся, щоб побачити, що саме її так налякало. Синя субстанція щільно нас оточувала. Біля нас виникла діра, яка почала нас затягувати до себе. Я намагався їй протистояти, але мене як мурашку у водоворіт затягувало.
— Це кінець! Обережніше! Ми повинні триматися разом! — кричала Долина, але її слова потонули у шумі.
Як вирій торнадо, це страхітливе, інопланетне, позаземне існування, почало нас засмоктувати і проковтнуло.
Я встиг відчути сильний біль у спині, коли усе завертілося перед очима. Я намагався знайти Долину, але нічого не бачив окрім сліпучого синього сяйва, яке здавалося тисне на мою психіку, руйнує її та створює свої правила у моїй підсвідомості.
Розділ 34
Через деякий час після пробудження, я роблю кілька висновків.
По-перше, я знову опинився у своєму часі, себто, у дві тисячі дев’ятому році. Принаймні таке відкриття дає полегшення та надію, що усе минуле залишилося позаду.
По-друге, усі недавні події нагадують мені сон або фантазію. Як письменник із безмежною уявою, я дуже добре розумію, до чого може привести створення власного, фантастичного світу утопічних, екзистенційних та навіть божевільних ідей.
По-третє, я більше не бачу Долини і, сподіваюся не зустріну ніколи Психотроп-Мага. Навіть, якщо він існує, то знаходиться у іншому світі. Тим паче, це все може бути моєю хворобою, як каже Пилип.
А я у багатьох речах йому довіряю.
І останнє: що робити далі? Якщо я дізнався дату своєї смерті та багато інших страшних та неприємних речей, то що залишається з цим робити? Зокрема, я бачив усі книжки, які напишу у майбутньому. Виходить, усе життя наперед мені відомо і тоді відпадає сенс у існуванні. Невже це розплата за вживання наркотиками?
Ні, я не вірю у розплати та страждання. Люди самі призначають собі кару і самі можуть її скасувати. Тільки як позбутися страшної таємниці? Я не хотів і не бажав приймати її в своє життя, але ця таємниця вже опинилася в глибинах самої підсвідомості, обминувши контроль свідомості хитрощами. Отже, мені треба повернутися до Зоряни і думати, як бути далі.
Я кохаю Зоряну і повинен із нею зустрітися. Чорт, та без кохання немає повноцінного життя, а лише жалюгідне, нудне існування. А дівчина не лише мене підтримає, а дасть надію жити далі, підніматися в гору. А ще мені потрібна допомога Пилипа Пшеничного.
Від цієї думки мені стало холодно. Адже я чудово пам’ятав, як втік із психлікарні на волю. Тільки я звернуся до Пилипа, то мене відправлять знову у заклад для божевільних. І цього разу я вже не виберуся. А в таких закладах, точно мене позбавлять бодай останніх крихт здорового глузду, раціональності, тверезого та адекватного погляду на життя.
Тому, звертатися за допомогою можна лише до Зоряни. Лише їй одній я довіряю повністю і готовий робити усе, що вона забажає. Алкоголь допоможе мені з часом забути усю страшну історію і не повертатися назад. Ми із Зоряною переїдемо жити в іншу місцевість, кудись в іншу країну та почнемо нове життя. Я буду писати романи, але вже під псевдонімом, щоб нічого не пов’язувало мене із минулим.
Правда, думати про це дуже легко. А от насправді я не знаю, що слід очікувати далі. Я ще не позбувся наркотичної та алкогольної залежності. Кинути наркотики дуже важко і я ще не готовий до такого рішучого, складного і головне єдиного правильного рішення.
ebooksa