Опинившись серед натовпу студентів, я знайшов розклад занять, де займалася потрібна мені група. Я чекав двадцять хвилин, поки не пролунав дзвоник і студенти почали виходити на перерву, жваво обговорюючи тусовку сьогодення у гуртожитку. Зоряна вийшла серед останніх, із подружкою. Я повільно пішов за ними, чекаючи нагоди, коли можна буде з нею поговорити на одинці.
— Остапе!
Я обернувся на вигук і побачив перед собою Аліну, що виглядала неймовірно у своїй зеленій коротенькій звабливій спідниці, показуючи більшу частину спокусливих, засмаглих ніг.
— Привіт!
— Привіт! А що ти тут робиш? — спитав я, відчуваючи деяку ніяковість.
— Як — що? Тіпа, учуся… Больше з подругами болтаю, тусуюся… А ти як?
— Нормально. Аліна, — я взяв дівчину за руку і подивився їй у вічі. — Ти можеш зробити для мене одну послугу?
Вона лукаво мені посміхнулася і я зрозумів, що не байдуже їй. Хоча, сам не дуже цікавився нею.
— Непристойну послугу?
— Дуже непристойну. Я хочу зустрітися із Зоряною, але вона мене уникає. Ти зможеш її позвати в цю вільну аудиторію? Хочу із нею поговорити та дещо розібрати. Попроси її сюди зайти для нібито якогось питання. Придумай щось. Наприклад, скажи, що на неї чекає викладач з математики… Гаразд?
— Ну, гаразд. Я щось вигадаю. А з тебе пиво.
— Домовилися. Буду чекати у тій аудиторії.
Через кілька хвилин Зоряна зайшла у аудиторію в слід за Аліною і побачила мене. Подиву на її обличчі майже не було, наче вона наперед знала, що зустріне мене. Хоча, жіноча інтуїція їй могла підказати такий варіант.
— Не буду більше вам заважати, — Аліна вийшла з аудиторії, зачинивши за собою двері.
Спочатку ми мовчки дивилися один на одного.
— Навіщо ти сюди прийшов?
— Твій батько не дозволяє мені бачитися із тобою. Але я не можу жити без тебе… Тому прийшов.
— Як твоя хвороба? — поцікавилася вона трохи співчутливим тоном.
— Немає ніякої хвороби. Я бачив реально Долину. Це вплив наркотиків, але я вже перестав їх приймати. А взагалі я адекватно сприймаю навколишній світ.
Я не мав наміру розповідати їй про свою подорож у майбутнє та спілкування із Психотроп-Магом за допомогою автоматичного письма. Ці деталі я залишив поза увагою, розуміючи, що тоді точно вона ніколи мені не повірить. Хоча, дівчина і так з недовірою до мене відносилася.
ebooksa