Сяйво

Денні знехотя повернувся назад до годинника. Цей момент він відстрочував у надії, що станеться щось таке, що дасть можливість обійтися без Тоні, не намагатися викликати його, що з'явиться лісник, вертоліт або рятувальна команда. У телесеріалах вони завжди з'являлися вчасно й усіх рятували. У телевізорі рятувальники, підрозділи СВАТ²⁶ і парамедики були доброзичливою силою, яка врівноважує те похмуре зло, яке Денні осягав у цьому світі. Коли люди втрапляли в біду, їм допомагали вибратися, та й по всьому, їм не треба було самим вибиратися з неприємностей.

(будь ласка...)

Відповіді не було.

Не було відповіді, а якщо Тоні прийде, чи не обернеться його прихід давнім кошмаром? Стукіт, хрипкий, роздратований голос, синьо-чорний килим? «Редрум?»

Але що ще?

(будь ласка ну будь ласка)

Ніякої відповіді.

Із тремтячим подихом хлопчик глянув на циферблат. Зубчасті коліщата оберталися, чіпляючись одне за одне. Балансир, заворожуючи, гойдався. А якщо тримати голову зовсім нерухомо, можна було помітити, як хвилинна стрілка невблаганно повзе вниз, із XII до V.

Якщо зовсім не рухати головою, видно було, що...

Циферблат зник. На його місці виявилася кругла чорна діра. Вона вела вниз, у нікуди. Діра почала рости, розбухати. Годинник зник. За ним — кімната. Денні зробив кілька непевних кроків і полетів у темряву, яка весь цей час ховалася за циферблатом.

Маленький хлопчик, що сидів у кріслі, раптово обм’як, неприродно згорнувшись, голова відкинулася назад, невидющі очі впилися у високу стелю бальної зали.

Униз і вниз, і вниз, і вниз у...

...широкий коридор. Денні припав до підлоги в широкому коридорі, він неправильно звернув — намагаючись повернутися до сходів, він звернув не туди, а тепер, а тепер, А ТЕПЕР...

...він побачив, що опинився в короткому коридорчику. Закінчуючись тупиком, той вів тільки до президентського люкса, а звук гучних ударів наближався, молоток для гри в роке люто свистів, розсікаючи повітря, голівка врізалася в стіну, зриваючи шовковисті шпалери, вибиваючи маленькі хмарини вапняного пилу.

(Виходь, чорт забери! Отримай)

Але в коридорі був іще хтось. Він байдуже зсутулився, прихилившись до стіни просто поза Денні. Як примара. Ні, не примара, просто він був у всьому білому. У білій куртці й штанях...

(Я знайду тебе, клятий виродку, недомірку!)

Денні у страху скулився від цього крику. Тепер той, хто все це вигукував, ішов по коридору четвертого поверху. Незабаром він зверне за ріг.

(Іди-но сюди! Іди-но сюди, маленький виродку!)

Одягнена в біле фігура трохи випрямилася, дістала з куточка рота сигарету і змахнула з повної нижньої губи тютюнову крихту. Денні побачив, що це Геллоран. У білій кухарській уніформі замість того синього костюма, що був на ньому в день закриття.