Він повернувся до машини й подав Денні злегка підталу «Бебі Рут».
— Тату.
— Що, любий?
Денні повагався, дивлячись у застигле обличчя батька.
— Коли я чекав, що ти повернешся з готелю, мені приснився поганий сон. Пам’ятаєш? Коли я заснув?
— Угу.
Але толку не було. Тато думав про щось інше, не про Денні. Він знову думав про Поганий Учинок.
(мені приснилося, що ти зробив мені боляче, тату)
— Що ж тобі приснилося, доко?
— Нічого, — сказав Денні, коли вони виїжджали зі стоянки. Він поклав мапи назад у бардачок.
— Справді?
— Ага.
Джек злегка стурбовано глянув на сина й повернувся думками до п’єси.
6. Нічні думки
Після того як вони покохалися, її чоловік заснув поруч
неї.
Її чоловік.
Вона ледь посміхнулася в темряві. Його сім’я теплим повільним струмком ще стікало між її злегка розведених стегон. Посмішка вийшла і сповнена жалю, і задоволена водночас, бо поняття «її чоловік» вміщало сотню різних почуттів. Кожне з них окремо викликало здивування. Разом, у цій темряві, що плине до сну, вони нагадували далекий блюз, який звучить у майже порожньому нічному клубі — сумний, але приємний.
Я кохаю тебе, милий, ти знаєш, одначе собі затям —
Не береш мене за дружину, та я не буду тобі собачам.