Сяйво

У його свідомості зринули усміхнені слова:

(для друзів — Дік)

(так, Діку, добре)

їхні очі зустрілися, і Дік Геллоран підморгнув.

Денні проліз на сидіння машини й відчинив дверцята. Коли він вилазив, Геллоран покликав:

— Денні?

-Що?

— Якщо будуть неприємності... поклич. Закричи як слід, голосно, як кілька хвилин тому. Я зумію тебе почути навіть далеко на півдні, у Флориді. А почую й примчу якомога швидше.

— Добре, — сказав Денні й посміхнувся.

— Будь обережний, хлопчику.

— Ага.

Денні зачинив дверцята й побіг через стоянку до ґанку, де, обхопивши себе руками на гострому вітрі, стояла Венді. Геллоран дивився, широка посмішка повільно танула.

Не думаю, що хоч що-небудь тут може заподіяти тобі шкоди.

«Не думаю...»

А якщо він помилився? Як тільки він побачив оте у ванні номера 217, то зрозумів, що відпрацював ув «Оверлуку» свій останній сезон. Оте було значно гірше від будь-якої картинки в будь-якій книжці, а хлопчик, що біг до мами, здавався звідси таким маленьким...

Його погляд проплив до декоративних звірів.

Він різко завів машину, перемкнув передачу й поїхав геть, намагаючись не оглядатися. Звичайно ж, він оглянувся й, звичайно ж, ґанок виявилося порожнім. Вони пішли всередину. Неначе «Оверлук» проковтнув їх.

12. Великий обхід

— Про що ви говорили, милий? — запитала Венді, коли вони повернулися всередину.

— Ні про що особливе.