— Добре. — Арсен невдоволено покректав. — Я спробую поговорити з ним.
Хлопчак із вдячністю кивнув.
Кілька хвилин обоє німували, замислено спостерігаючи, як полум’я поглинає сухі дрова. Першим перервав мовчанку дід.
— Що там у школі?
— Як завжди, — відмахнувся Марк.
— Що, взагалі нічого цікавого?
— На геометрії через тиждень урок однієї задачі.
— Це що таке?
— Ну, урок однієї задачі! — повторив хлопчак таким тоном, наче промовляв до розумово відсталого. — Учителька вибирає якусь теорему чи задачу, яку можна розв’язати різними способами. Хто хоче мати вищий бал, має підготуватися й розповісти про один із цих способів. Показати його іншим. Це, типу, творче завдання.
— А, — видав дід. — І що за тема?
— Різні способи доведення теореми Піфагора.
Арсен ледь наморщив лоба, щось обмірковуючи.
— Експериментальні способи також годяться? Чи тільки теоретичні?
— Як це експериментальні? — недовірливо блимнув очима хлопчак.
— Ну, експериментальні, — зімітував дід зневажливий онуків тон.
— Це просто сторони поміряти чи як? — зморщив носа Марк.
— І що ти доведеш цим мірянням? — Арсен пирхнув. — Забув, як ми говорили, що підгонка результатів під теорію — це не експеримент?
— Не забув, але…
— Ти ніколи не переміряєш усі трикутники у Всесвіті, і це означає, що десь можуть існувати прямокутні трикутники, для яких квадрат гіпотенузи не дорівнює сумі квадратів катетів. Я не про те. Можна придумати якийсь практичний дослід, який однозначно доведе теорему Піфагора. Не гірше, ніж ви її на уроках доводили.
Марк уявив, як розповідає про такий дослід перед класом, і відчув на спині хвилю приємного поколювання.
ebooksa