34
У неділю вранці, 20 березня, Арсен прокинувся незадовго до восьмої, коли сонце вже висіло понад кронами дерев на лівому березі Горині. Він розпалив вогнище, почекав, доки догорять рештки дров, після чого запік у вугіллі картоплю. О пів на дев’яту розторсав онука. Вони поснідали, передивилися зроблені вночі світлини нічного неба, потому ще якийсь час поблукали лісом. О пів на другу почали збиратися додому.
Дорогою до Рівного Марк закуняв, прочунявши лише на в’їзді в місто. Поки дід вів автомобіль залитими сонцем вулицями до центру, хлопчак міркував, чи можна за адресою вже не існуючого будинку дізнатися про його мешканців. Марк здогадувався, що якісь записи повинні були зберегтися, щоправда, лише приблизно уявляв, де їх шукати, — домова книга ЖЕКу? архіви в паспортному столі? — і зовсім не знав, як переконати, щоб йому їх показали. Хай там як, він не сумнівався, що цю інформацію можна роздобути. Значно важче за прізвищем віднайти фото, бо без знімка, який має побачити Соня, весь пошук беззмістовний. Коли Арсен підвів свій «Lanos» до підземного паркінгу під багатоповерхівкою на Квітки-Основ’яненка, Марк вагався, чи не попросити допомоги в діда, проте вирішив нічого не казати. Арсен почне розпитувати, а брехати вдруге хлопцеві не хотілося.
Прийнявши душ, Марк завалився на ліжко й проспав без задніх ніг до шостої вечора. Коли прокинувся, думки все ще крутилися довкола того, як відшукати людину за адресою, проте найперше, що він зробив, — це запустив на планшеті «Google Earth». У цій програмі було передбачено одну функцію, що вигідно вирізняла її поряд із сервісом «Google Maps», а саме — «Google Earth» давала змогу переглянути супутникові знімки за різні роки, але не раніше від 2003-го.
Хлопчак увів у рядку адрес «Рівне, Квітки-Основ’яненка» — система миттю перекинула його до центру Рівного, — а тоді перемкнувся на панель керування часом. Його багатоповерхівку здали в експлуатацію 2011-го, отже, будувати почали 2010-го чи 2009-го. Можливо, раніше. Марк перемістив повзунок до позначки 2006, припустивши, що 2006-го дерев’яний будинок, на місці якого звели висотку, ще мусив стояти, і втупився в екран. За секунду програма вивела на екран архівну фотографію. Багатоповерхівка щезла, а на її місці з’явився ветхий котедж із двома трапецієподібними еркерами та трикутним слуховим вікном на горищі. Жодних сумнівів, його дід не помилився — раніше на місці висотної новобудови на Квітки-Основ’яненка стояв дерев’яний будинок зі світу по той бік ліфта.
Потому хлопчак відкрив «Google» та ввів у пошуковому рядку запит: «пошук прізвища за адресою». Сервер видав близько трьох мільйонів посилань. Кілька перших статей виявилися феноменально безглуздими: в одній радили найняти приватного детектива, в іншій автор пропонував скористатися соцмережами. «Як можна писати таку маячню? — злостився Марк. — Як ти скористаєшся соцмережами, не знаючи прізвища?» Передостання стаття на першій сторінці результатів несподівано зацікавила. Директор галузевого архіву Служби безпеки України давав поради, як шукати інформацію про родичів, які померли чи виїхали за кордон. Марк пробіг очима один з абзаців.
Інтернет-пошук в Україні:
inn.rozshuk.com.ua — база із даними, актуальними на початок 2000-х років; є гібридом декількох інших баз і може слугувати джерелом у ході розшуку інформації про мешканців невеликих населених пунктів;
nomer.org — телефонний довідник стаціонарних номерів, трохи застарілий, із базою, яку не оновлювали з середини 2000-х, проте певною мірою інформативною під час пошуку.
Перше посилання не працювало, зате друге вивело його до незграбно оформленого сайту із базою даних стаціонарних телефонних номерів України. Пошук по базі можна було здійснювати і за адресою, і за номером чи іменем.
Хлопчак змарнував кілька хвилин, поки з’ясував, що сайт під час уведення сприймає лише великі літери, після чого з метою перевірити, як усе працює, вбив у текстові поля вгорі сторінки своє ім’я: ГРОЗАН МАРК ВІКТОРОВИЧ.
Програма відразу відповіла:
Марк звів брови. Сайт пропонував стару адресу, за якою його сім’я проживала до переїзду, але так і мало бути, зважаючи, що базу даних давно не оновлювали. Ім’я, дата народження та номер телефону в їхній квартирі на Шухевича були правильними. Хлопець нетерпляче облизав губи. Цікаво, як система працює у зворотному напрямі? Він очистив попередні параметри пошуку, надрукував у відповідних полях: РІВНЕ — РОМАНА ШУХЕВИЧА — 2—227, й натиснув «Знайти». На екрані з’явилася таблиця:
Хлопчак не стримався:
— Вау…
Програма працювала безпомилково. Через застарілість даних у таблиці не було згадано діда (на той час Арсен іще жив із Бібі), та це тільки тішило: Марк шукав інформацію про людей, що проживали на вулиці Квітки-Основ’яненка до того, як серед приватних котеджів виросла перша висотка.
Хлопець виконав останню перевірку. Задав у параметрах пошуку назву вулиці (Романа Шухевича) та номер будинку, внаслідок чого програма вивела на екран велетенську таблицю із сотнями імен і телефонів. Усе працювало, як треба.
Відчуваючи, як шиєю підіймається неспокійне поколювання, він стер усі параметри, крім РІВНЕ, ввів у полі «Вулиця» довжелезне КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА й натиснув «Enter». На екрані зринуло:
ebooksa