— Він обізвав мене шльондрою, прикидаєш? — Соня хитала головою: зуби зціплені, верхня губа ледь задерта. — Коли мені було вісім, він показував свій член і розказував мені про секс, і то розказував, як у довбаному фільмі жахів, а тепер я — брудна шльондра!
Марк не стримався:
— У вісім років?!
— Ми ще жили в Острозі. Він виходив із ванни, діставав член і говорив: якщо я не буду слухатись, він заштовхає мені його поміж ніг і розірве нутрощі. Я лякалася, починала рюмсати, а він реготав і додавав, що зрештою так робитимуть усі чоловіки, коли я виросту.
У її карих райдужках щось роїлося — немовби відображення чогось, — через що у Марка складалося враження, ніби Соня тупиться в невидимий для нього телевізор.
— А як же мама?
— Ти що, дебіл? Думаєш, він при ній таке робив? Мама була на роботі. — Дівчина стиснула уламок кори з такою силою, що він розкришився. — Я його ненавиджу. Я його колись уб’ю, однозначно.
Марк зробив спробу змінити тему.
— То ти тепер… е… жінка?
Соня пирхнула.
— А до цього я, по-твоєму, ким була? Кобилою? — Вона викинула розкришену кору, обтрусила руки. — Хоча, якби я могла вибирати, ким бути в житті, я б обрала чоловіком. Жінкою нехай би був хтось інший.
Хлопець раптом пригадав розмову з дідом.
— Чому твоя мама не піде від нього? Вона його досі любить?
Соня фиркнула.
— Іноді мені здається, ми дивимось на нього, але бачимо різних людей. Мабуть, мамі колись було добре з ним, і вона бачить те, що минуло. Я ж просто не знаю його колишнього, і бачу лише те, що лишилося.
Друга спроба змінити тему вдалася краще: Марк потягнувся по одяг і дістав із задньої кишені джинсів компас.
— Глянь, що я маю.
— Що це? — Соня з цікавістю зиркнула на циліндричну металеву коробочку, з поверхні якої місцями пооблуплювалася фарба.
— Дідів компас, — сказав хлопець.
Дівчина прискалила око.