Не озирайся і мовчи

Адріан штовхнув Центнера в груди.

— Ти що, геть відбитий?! Що ти твориш?!

Крик не стихав. Коли під головою Марка розповзлася чимала калюжа крові, хлопці з 8-А, штовхаючись, повалили з туалету. Залишилися лише Адріан та Артем. Марк немов у тумані дивився, як Центнер, сховавши до кишені кастет, розвернувся та зник за дверима, як Адріан схилився та спробував його підняти, як із-поза Адріанової спини визирнула Соня, а потім у праве надбрів’я немовби загнали розпечений цвях. Хлопчак похлинувся власним криком, картинка в очах іще дужче потьмяніла. Марку здалося, мовби предмети в полі зору один за одним затуляють темною тканиною — спершу віддалені, потім ті, що ближче, — аж поки величезна чорна ковдра не дісталася до нього та крилами гігантського птаха огорнула його понівечену, охоплену нестерпним полум’ям голову.

45

Марк опритомнів за хвилину. Адріан Фесенко, обхопивши лівою рукою, тримав його над умивальником, а правою змивав кров із обличчя. З лівого боку Марка підтримувала Соня Марчук.

Адріан раптом застиг, утупившись у щось поміж пальцями.

— Бляха, — витиснув дев’ятикласник.

— Що там? — нахилилася Соня. Адріан показав їй вимащену кров’ю трісочку молочного кольору. Дівчина звела брови: — Що це? — Хоча вже знала відповідь.

— Кістка.

— Бляха. Чим він його?

Адріан перелякано хитав головою.

— Це пиздець…

Марк водив туди-сюди мутними очима з таким виглядом, наче не розумів, де він і що відбувається. Голова здавалася важкою, немов гиря, та постійно падала на груди. Щоразу, коли погляд падав на підлогу, хлопець бачив кров: холоші джинсів, кросівки, бетон — усе було заляпане кров’ю. Адріан глянув на дівчину.

— Що робити?

Через те що туалет розташовувався в глухому кінці коридору, далеко від класних кімнат, ніхто з учителів не почув Маркового крику. Адріан і Соня були самі.

— Треба до медпункту, — озвалася дівчина.

Хлопець рішуче замотав головою.

— Ні, ні! Там зараз нема нікого! І що йому там — помажуть лоба йодом?

Соня збагнула, що Фесенко не хоче підставляти Бродового, проте вголос цього не сказала.

— Я знаю, де він живе, — промовила вона.