За кілька секунд після приходу Бродового оглушливе деренчання, що розлетілося коридором, сповістило про початок сьомого уроку. Одночасно із дзвінком на порозі з’явилася висока постать. Адріан Фесенко.
Восьмикласники розступилися, даючи дорогу Центнерові. Єгор Лямчик прибрав руку від Маркової сорочки й також відступив. Адріан протиснувся між ними та за спиною Центнера наблизився до вікна. На підлозі під холодною, поцяткованою іржею батареєю лежав фанерний диск із заповненими синьою водою пластиковими контейнерами. Старшокласник копнув його носаком кросівки.
— Це що?
Єгор кількома словами розповів про установку та про те, як через Маркове бажання продемонструвати її Натянутій зірвалася втеча 8-А з геометрії. Адріан із недовірою зиркнув на скуленого в кутку восьмикласника.
— Це він сам придумав?
— Та хрін там, — махнув рукою Єгор, — заучка довбаний. Це йому дід зробив.
Раптом Центнер повернув голову, нахилився та підняв фанерний круг із підлоги. Кілька секунд, роздивляючись, крутив його в руках. Потім зробив крок і поклав його замість кришки на один із унітазів.
— Іди сюди, — поманив Марка.
Хлопчак не поворухнувся. Єгор за руку відірвав Марка від стіни й підштовхнув до Центнера. Переросток масивною та вогкою на дотик долонею обхопив Маркову шию під потилицею, притягнув хлопчака до себе, після чого сухим, напруженим голосом наказав:
— Ламай.
Марк німував, зацьковано зіщулюючись і незмінно туплячись у невидиму точку за метр від носа. Центнер вибухнув:
— Я сказав: ламай! — не випускаючи шиї, він підняв ногу й щосили гепнув ступнею по фанерному кругові. Контейнер-на-гіпотенузі тріснув, на підлогу полилася підсинена вода. — Розбий його!
Переросток легко нагнув Марка, наблизивши застигле лице до понівеченої установки. Хлопчак розставив руки та відчайдушно впирався долонями в обкладені кахлями перегородки поміж унітазами. Центнер трохи відвів Маркову голову й, налігши всією своєю вагою, тричі поспіль ударив ногою фанерний диск. Прямокутний трикутник по центру розвалився, фанерний диск тріснув, вода стікала в унітаз.
— ЛАМАЙ!
На очах у Марка виступили сльози, і він уперше відтоді, як його проти волі заштовхали до туалету, видушив із себе кілька слів:
— Не буду.
Центнер забрав ліву руку з потилиці, а тоді правою обхопив Маркову шию спереду, акурат під щелепою. Стиснув так, що хлопчак конвульсивно засмикався.
— Що ти сказав?
Бродовий відкинув восьмикласника від себе, переніс вагу на праву ногу, а лівою зацідив йому в тулуб. Переросток мітив у стегно, проте хлопчак не встиг випростатися, й удар припав на ліве підребер’я — під селезінку. Марк, зігнувшись навпіл, глухо хекнув і відлетів назад у куток. До нього підскочив Орест Мрозович і ще двічі копнув ногою.
— Ей! — Адріан став перед Центнером. — Легше, легше. Ти чого? Чого так збісився?
ebooksa