Учителька стала впівоберту, щоби бачити, що він пише. Хлопчак правив далі:
— Ці об’єми ми можемо виразити через площі квадратів і висоту пластикових контейнерів.
На дошці з’явилася ще одна формула.
— Де h, — продовжував коментувати Марк, — висота ємностей. З умов досліду ми знаємо, що висота всюди однакова, тому її можна скоротити. Тоді ми отримаємо… — Від натуги та хвилювання хлопець вистромив кінчик язика. Він позакреслював усі h на попередній формулі й записав те, що лишилося.
— Отримаємо, що площа фігури, на якій побудовано контейнер І, дорівнює сумі площ в основі контейнерів ІІ та ІІІ. А оскільки ці фігури, вони… е… квадрати, ми можемо легко вирахувати їхні площі через сторони a, b, c. У результаті можна записати, що c-квадрат дорівнює a-квадрат плюс b-квадрат.
Марк нашкрябав внизу дошки завершальну формулу:
a2 + b2 = c2
— І це саме те, що треба було довести.
Натянута чверть хвилини роздивлялася простенькі формули на дошці, а тоді видала:
— Гм…
— Це все, — розкваслим голосом закінчив хлопчак. Дід, напевно, ним би пишався, проте загалом усе склалося зовсім не так, як собі уявляв Марк. Від неприродно мовчазного класу віяло лячною неприязню.
Натянута покивала, повернула окуляри на ніс і проказала:
— Дуже добре. Це дуже цікаво. І чого це може нас навчити?
Марк переступив із ноги на ногу. Він не зрозумів суті запитання. Те, що він розповів, має когось чомусь навчити?
— Ну, це означає, що формули, як правило… е… — хлопець затинався і червонів, — вони описують реальний світ. Тобто в основі всього якісь реальні процеси, і всі ці фізичні формули, які ми вчимо, — це не просто якісь закарлючки та цифри, за ними завжди щось стоїть. І я думаю, що це… ну, думаю, що мій дослід демонструє, чому фізика така важлива.
— А математика? — якось невпевнено запитала Натянута.
— Математика обслуговує фізику… й інші науки теж.
— Отже, математика вторинна?
ebooksa