Марк зиркнув на неї з-під пов’язки.
— Ну, він же проживе кілька днів?
Дівчина вирячилася на нього.
— А він тобі нащо?
Хлопчак потупив погляд і невпевнено промимрив:
— Просто хочу хом’яка…
Дівчина насупилася та замовкла. Подумала, що не поставила б і гривні на те, що гризун доживе до наступного ранку, проте зрештою вирішила, що то не її справа. Магазин і так ледве животіє, а від виторгу залежить її платня. Зітхнувши, вона розштовхала кучугуру із сонних звіряток і дістала хом’яка, якого вибрав хлопець із пов’язкою. У ящику, що стояв під кліткою, набрала пригорщу запашної стружки і вкинула до Маркової банки. Потім обережно впустила досередини хом’яка.
— Маєш для нього клітку чи акваріум?
— Е… Я планував якийсь час тримати його в трилітровій банці. Це нормально?
Дівчина здвигнула бровами.
— Ну, це не дуже добре, йому буде тіснувато, але якщо на кілька днів, то можна. — Вона кивнула в бік вітрини, заставленої коробками з кормом. — Корм є?
Марк простежив за її поглядом і сказав:
— Дайте щось, щоб вистачило на кілька днів.
Дівчина подивилася на джунгарика з таким виразом, наче від нього вже лишилася сама шкурка, пройшла до каси й виклала на прилавок п’ятсотграмову коробку вітамінізованого корму для гризунів «Роккі».
— Ще п’ятнадцять гривень.
Марк витяг із кишені й поклав на прилавок фіолетову п’ятдесятку. Потому подякував і сховав коробку з кормом і банку з хом’яком до пакета. Розбуджений джунгарик насторожено обнюхував своє тимчасове житло.
Після «Злати Плази» хлопець подався на продуктовий ринок за Театральним майданом. На відміну від торгового центру людей там було не проштовхатися. Порозпитувавши, Марк відшукав ятки, де торгували насіннєвою картоплею, розсадою та насінням овочів. У кишенях залишалося трохи менше як двісті гривень, і хлопець витратив їх усі, купивши кільканадцять картоплин сорту Тоскана, а також два десятки пакетиків із насінням огірків, салату, моркви, редиски та помідорів. Хотів іще взяти цибулю, та йому пояснили, що краще придбати саджанці, які з’являться наприкінці квітня. У вихідні хлопчак не вилазив з Інтернету й уже знав, що найлегше буде з картоплею. Із нею жодних проблем: вона розмножується вегетативно, тобто достатньо закопати бульбу в землю, а далі — чекай, коли проросте. Для решти овочів просто покидати в землю насіння мало. Щоб сформувалися плоди, потрібне запилення, а для запилення треба комахи. Втім, Марк розумів, що проблема не є невирішуваною. І помідори, й огірки якось вирощують у теплицях, а отже, мусять існувати способи запилення без участі комах, і хлопець не сумнівався, що йому вдасться їх опанувати.
50
Арсен зателефонував, коли Марк, притримуючи правою рукою пакет із хом’яком, кормом і картоплею, лівою тягнувся до кнопки виклику ліфта на першому поверсі свого будинку. Хлопчак дістав телефон, довго дивився на екран, але так і не відповів. Вимкнув звук і заштовхав смартфон, який продовжував сердито вібрувати, назад до кишені. Потім, переконавшись, що він сам на майданчику, втопив кнопку виклику — ліфт стояв на першому, двері відразу роз’їхалися, — і зайшов до кабіни.
Намагаючись не шурхотіти, щоб не розбудити джунгарика, Марк переклав пакет із покупками в ліву руку й притулив його до грудей — так було зручніше натискати кнопки на панелі праворуч від ліфтових дверей. Кілька секунд хлопець не рухався, вирівнюючи дихання й погамовуючи тривожний жар, що хлюпав унизу живота, — він почувався людиною, що налаштовує себе перед тим, як зайти до стоматологічного кабінету, — а тоді, не повертаючи голови, рішуче тицьнув пальцем у кнопку з четвіркою. З четвертого поверху Марк спустився на другий, звідти піднявся на шостий, потім знову на другий… на восьмий… на другий… Коли ліфт із другого рушив на десятий, хлопець акуратно відгорнув поліетилен, щоби бачити джунгарика. Потривожений шарудінням, хом’як вистромив з-під стружки сонний писок, поворушив вусами та принюхався. Не виявивши нічого цікаво, зарився назад у стружку.
ebooksa