— А де?
Марк зітхнув.
— Ніде.
Соня опустила голову, прискалила одне око.
— Ти не віриш у Бога?
— Мій дідо каже, щоб я не квапився. Треба спочатку багато прочитати й дізнатися, а потім вирішити для себе, чи потрібна сила, яка б стояла за цим усім.
Соня вирішила, що він говорить, як учитель фізики. Не з їхньої школи, а такий собі умовно-ідеальний учитель. Їй раптом стало некомфортно, вона знову відчула легку шпильку невдоволення через те, що хтось зайняв її дах.
— Значить, не віриш…
Хмари то набігали, то розходилися. Марк помалу втрачав надію побачити сьогодні хоч щось.
Соня штовхнула його ліктем.
— Ти в курсі, що вчора з’ясували причину смерті Шпакевича?
Хлопець здригнувся. Про Шпакевича він також розмовляти не хотів, утім дізнатися причину смерті не завадило б.
— Ні, я нічого не чув.
— У нашому класі весь день про це гуділи. Він умер через СНД.
Марк звів брову.
— Це ще що таке?
— Це-е… чекай. — Соня затисла шапку під пахвою, витягла з кишені пальто смартфон і подивилася у записник. — Ой, ні, не так. Через СНСД.
— Що це таке? — повторив запитання хлопець.
— Синдром несподіваної смерті дорослих. — Вона багатозначно зиркнула на Марка. — Моя мама працює медсестрою в Перинатальному, і вона сказала, що це просто завуальований спосіб записати, що причину смерті не встановлено.
— Так не буває.
ebooksa