Жахослов ,

– Це ти зробив, синку. Набридло вже.

– Відвали, тату. Не я. Хочу погратися.

– Це все, що в тебе на думці.

– Нє. У нас знов закінчилося бухло, тату.

– Господи Ісусе, ти можеш уже стулити пельку?

Ріас виклав уміст коричневого паперового пакета на сходинку перед собою, наче пожертву для якогось язичницького божества.

Підіймаючись, батько і син зупинилися, перезирнулися і знову витріщилися на пляшки, щось нетерпляче лопочучи собі під ніс.

– Було б дуже по-добросусідському, якби ви, хлопці, перехилили чарочку зі мною, – промовив Ріас, начепивши на себе найкращу фальшиву усмішку.

Усередині квартири № 5 панував суцільний безлад. Вочевидь, тут уже довгий час ніхто не прибирав. Обгортки від фаст-фуду, винні пляшки і роздушені пивні банки валялися по всій підлозі. Ріас навіть помітив кілька конвертів з ім’ям «Гермес Ікс». Послання лишилися без відповіді, а вони, поза сумнівом, містили пропозиції кількох тисяч баксів за попереднє ознайомлення з їхнім проектом. Павутиння прикрашало всі стінні шпарини в помешканні й навіть кілька немитих темних чашок і мисок в кухонній мийці. Але більше за все це лайно вражав неабиякий стиль декору. Ці двоє перетворили квартиру на інтер’єр якоїсь загадкової електронно-обчислювальної машини. Кабелі, гудіння пристроїв, апаратне обладнання, напхане в усі доступні місця. Безперестанно вмикалися й вимикалися лампи. Це було наче опинитися всередині велетенського механічного мозку. І скрізь, де не заважали електронні деталі, розташовувалися групами складні спектральні мандали – на стінах, на металевій обшивці пристроїв і на кожному квадратному метрі вільного простору.

Мандали являли собою всі можливі варіації того самого базового геометричного рисунка, безкінечну вервицю вдосконалень і оновлень, що формувалися навколо центрального кільця найменших зірок, так само восьмикінечних. Середина кільця містила в собі безкінечну кількість внутрішніх чорних зірок, і знов-таки кожна мала вісім променів. Лише за межами цього ядра рисунок шалено варіювався за якимись психоделічними кольоровими схемами.

– Чудовий дизайн інтер’єру, – промовив Ріас, щойно ввійшов до святая святих і плюхнувся на кушетку, завалену коміксами, порножурналами й недопалками.

– Вони запороли таку велику справу, – сказав Перрі-старший, наливаючи у свою брудну склянку добру порцію віскі. – Усі були на хибному шляху. Катастрофа. Аналіз – повне лайно. Єдиний спосіб підняти штучний інтелект до людського рівня – це виховувати комп’ютер, як дитину. Навчати всього. Усвідомлення себе, інтенціональності.[165] Уторопав?

– Татко не вимикав мого братика з початку 90-х, еге ж, тату? Зараз йому, мабуть, двадцять чи десь так, еге ж, тату? – озвався молодший.

У дальному куті цієї паскудної квартири перебував предмет, що, як зрозумів Ріас, становив серце цієї безладної системи технічного оснащення. Більшість кабелів і дротів тяглися до нього, чи, радше, розходилися від нього, судячи з розташування. Електронний екран, наче єдине невсипуще квадратне око комп’ютеризованого циклопа, відображав незліченну кількість варіацій мандали.

Ліниво, наче без жодного наміру, Ріас підійшов, аби краще роздивитися його. Двійко Перрі були надто зайняті сваркою через пакунок горішків з перцем чилі, аби звертати на нього увагу. На жаль, він був надто виснажений, щоб розібрати код, в очах двоїлося, і будь-яка спроба зосередити погляд викликала лютий головний біль. У затьмарених алкоголем мізках спливла єдина найпростіша ідея: спробувати піддати машину тесту Тьюрінґа,[166] але він сумнівався, чи воно того варте.

Малий товстун длубав пальцем у носі й поїдав знайдене.

– У чому прикол з усіма цими мандалами? – спитав Ріас, стримуючи гикавку.

Товстун не відповів, але татко кліпнув очима і жбурнув йому книжку в кричущій м’якій обкладинці – з купи інших примірників. Ріас нашвидку погортав її та розсіяно запхнув у кишеню.

Наступного дня він прокинувся з гострим головним болем, відчуттям твердої потерті в роті й на губах, пульсуючим болем у печінці та дрижанням у нирках, і це переконало його зробити кількаденну перерву в пиятиці. Це було нелегко, але він вилив усі резервні запаси випивки в раковину й вирішив, що тиждень революційних кроків на тверезу голову може нарешті змусити «Гермес Ікс» витягнути його із безсюжетного кошмару, у якому він блукав. Він і досі був у в тому самому одязі, що й минулого вечора, – мабуть, відключився на ліжку, не роздягнувшись.

Однак його смартфон був явно пошкоджений його п’яним альтер-его, адже не робив нічого, окрім як демонстрував різні модифікації гри в «Мандалу».