Жахослов ,

– Мені треба покататися, – сказала вона.

– Хто ви?

– Я дівчина, яку треба підвезти.

– Куди вона поділася? Та жінка за барною стійкою?

– Хіба це має значення?

– Певно, має.

– Хтозна. Мабуть, у підсобці, – вона показала на моє пиво. – Ти не проти? – І, перш ніж я встиг відповісти, вона взяла мій кухоль і зробила ковток. – Я не маю грошей.

Я сів напроти неї.

– Послухай, хто ти така?

– Просто дівчина, чуваче. Дівчина, яку треба підвезти. У тебе ж є байк. Я бачила, як ти в’їздив у місто.

– Так, але…

– То підвези мене.

– Я залишаюся в місті на ніч.

– Завтра буде чудово. Я зачекаю.

– З якого це дива мені тебе підвозити?

– А в тебе багато інших справ?

Я не мав інших справ, та це не означало, що я робитиму все, що вона хоче. Це не в моїх правилах. Утім, обірвати розмову я теж не міг.

– Куди ти їдеш?

– Ха. Цього я не знаю.

– Як я можу підвезти тебе, якщо ти навіть не знаєш, куди їдеш?