Дума про Хведьків Рубіж

— Згоден я з тобою повністю, та все одно якось не по собі.

— Може, через старого чаклуна?

— Може. Все-таки учитель…

— Будеш читати?

— Буду, а шо ж.

Максим сів на призьбі і розгорнув сувій. Він знав, що послання ще треба прочитати. У Топеша і йому подібних найпростіший засіб збереження думок — це кров. Як вони це роблять — невідомо, їм краще знати. Отже, читка проводиться приблизно так: треба покласти руки на КарУ, закрити очі й дати своїй крові відчути кров, якою зображений малюнок. Це, звичайно, й не так, як воно має бути в ідеалі — вампіри читають кров з ходу. Вони її «чують». А людям доводиться користуватись оцим способом.

Максим тихенько прошепотів заклинання. Власне, це не заклинання, треба було просто поговорити з кров’ю, щоб вона відкрилась. Але козак не міг вільно говорити, він нашіптував всього кілька потрібних фраз. Єдине, що знав на мові МарА.

За хвильку почалось.

Темно…

Темно в голові… Темно й холодно…Рядки заклинання на упирській говірці ще звучать:

Мертвий тоді, Мертвий сущий, Мертвий прибуду, Мертві очі відкрию, щоб зріти, Мертві уста відкрию, щоб речити, Мертвими руками візьму твій хрест. А ти вийди з-під своїх храмів до мене, І вийди з-під своїх стріх до мене, І вийди з-під своїх болів до мене, І до мене вийди зі своїх жахів. Мертвий тоді, Мертвий сущий, Мертвий прибуду. Мертвими пророками благословлю, Мертвими святими вознесу, Мертвою водою похрещу. Вийди до мене. А ти вийди з-під свого дня до мене, І вийди з-під своєї віри до мене, І вийди з-під свого хреста до мене, І я мертвими руками візьму твій хрест. Мертвий — уб’ю! Мертвий — уб’ю! Мертвий — уб’ю!

На говірці МарИ це всього декілька речень.

Почалось.

Наче удар по обличчю.

Хата старого характерника Тараса. Там майже пусто, лише довгий дубовий стіл, на якому калюжа крові.

Звідки вона стікає?

Погляд угору. Учитель.

На вішалці. О Боже, Боже!

По стіні навпроти напис кров’ю, кирилицею.

Перекручені слова Спасителя.

«Хто меч візьме, той від меча і впаде….»