Постать кілька разів перекручує меч у руці.
— Твоя кров — помиї…
Степан помічає на руці, що тримає меч, масивний золотий перстень із величезним, надзвичайно красивим рубіном. Прямо посеред каменя видно платинову впайку зі знаками:
«Ксеня»
«Топеш»
Внизу:
«Велика княгиня»
Степан переполошився.
— Де вона?
— Хто?
— Галля, — промовила постать наче якоюсь чужоземною говіркою.
— Не маю уявлення…
Постать крокує по колу. Раптом починає розмахувати важезним мечем, як іграшкою.
— Сміливий, так?
— Ну це навряд…
Степан дістає шаблю. Знімає з пояса фляжку. Там свячена вода. Поливає нею лезо.
— Розумно, — вимовляє постать. — Розумно, але цього недостатньо.
Постать кидається на Степана. Зав’язується бій.
— Якщо ти думаєш, що я злякаюсь, то даремно. Смерті я вже не боюсь.
Степан час від часу поливає лезо свяченою водою.
ebooksa