Якийсь час камера не рухалася. Вочевидь, знімали з коридору. Я міг чути дихання оператора, хоча він явно намагався не створювати шуму.
Далі камера почала повільно рухатися вперед — оператор заходив усередину кімнати — і трохи вбік. Почувся тихий свист, клацання. Стало ще темніше.
Камера почала рухатися по колу, знімаючи кімнату. Слабке холодне світло з-за штор дозволяло роздивитися непевні, зернисті обриси намальованих на стіні джунглів, дитячі стільчик і стіл, охайно розставлені на полицях іграшки. З’явилися двері, тепер зачинені, і знову більш освітлена ділянка під нічником. Камера показала дитяче ліжечко, вид зверху.
Ґратки з усіх боків показували, що це ліжко дитини, якій ще зарано самотужки пізнавати зовнішній світ. Можна було бачити й саму дитину, що спала у ньому, — маленьку. Чути було, як вона розмірено дихає.
Хвилину чи дві нічого не відбувалося. Зрозуміло було, що камера знімає в реальному часі, бо чутно було дихання двох людей і тихе дзижчання самої камери, що переборювала темряву.
Втримати мою увагу таке видовище аж ніяк не могло. Я вже зібрався підвестися, коли з колонок телевізора почувся якийсь тихий звук.
— Що це? — спитав я.
Ґері жестом попросив мене мовчати.
Камера змінила позицію. Вона швидко відсунулася від ліжка, сахнулася вбік, різко спустилася на півметра. З’явилося зображення двох штаб на ґратках і дитячої голівки між ними.
Я подався вперед, вдивляючись у каламутний екран.
Спочатку нічого. Потім — знову той звук, довгий подих-схлип. Абсолютно зрозуміло було, що він іде не від оператора — як я зрозумів, то був Ґері. Ще хвилину — нічого. А потім дуже тихе:
—
Я зморгнув, усвідомлюючи, що саме тільки-но почув. Ще секунд п’ятнадцять-двадцять було тихо.
—
Цього разу сумніву бути не могло. Слова були непевні, дивно наголошені. Очі дитини — міцно заплющені. Тіло нерухоме.
Дворічна дитина.
— ’ди геть, — промовила вона, і цього разу це була мова дитини, яка ще не вміє добре говорити.
—
Дитина раптом повернулася обличчям просто до камери. Це був різкий, гнівний рух.
Операторові перехопило подих — видно, боявся, що вона зараз прокинеться і закричить.