Непрохані

— Все добре, — сказала жінка. — Він не вкусить.

Дівчинка глянула на неї, потім на її чоловіка. Показала пальцем.

— Дідо, — твердо вимовила вона. — Дідо!

Ґері розсміявся, камера спустилася до її обличчя.

— Дідо? О ні, сонечко. — І додав, звертаючись не до неї: — Розумієте, вона думає, що кожен, хто…

Літній чоловік приязно всміхнувся.

— Приймає за дідуся кожного чоловіка з сивим волоссям. Розумію. І чорт забирай, я і є дідусь. П’ять разів уже!

Він схилився до Бетані, яка плескала собаку по спині.

— Як тебе звати, сонечко?

Та не відповіла. Ґері голосно повторив:

— Бетані, як тебе звати?

— Батні? — перепитала дівчинка.

Вона плеснула собаку ще раз — мабуть, надто сильно — і швидко побігла геть.

Відео зупинилося, потім екран почорнів.

— Дуже мило, — прокоментував я. — І навіщо…

— Секунду, — перебив Ґері.— Ти мусив це побачити. Але це ще не воно.

На екрані знову з’явилося зображення — з чорного він став приглушено-фіолетовим. Здається, в кадрі було дуже погане освітлення.

Коли мої очі звикли до темного зображення, я зрозумів, що світло йде від нічника, а світлі цятки з того боку екрана — то підвішені на довгі нитки фігурки тварин. Я дивився на затемнену дитячу спальню.

— Що за…

— Прошу тебе, просто дивися, — озвався Ґері.