Непрохані

— Та нічого. Просто я…

— Я розумію, — повторила вона, обійняла мене і поцілувала. — Чесно. Обіцяю.

Я довго стояв під душем, тупо дивлячись на дорогий вапняк на стінах. Я мало спав, потерпав на тяжке похмілля, тож не дивно, що почувався я кепсько. Крім того, я від самого четверга не їв, що теж не рятувало ситуацію.

Помившись і одягнувшись, я пішов на кухню готувати яєчню. Старанно з’їв її просто за кухонною тумбою, але навіть не зрозумів, що то їжа. Тіло здавалося закляклим, чужим. Мені спало на гадку, що невелика пробіжка допомогла би провітрити голову, але на саму думку про це потягнуло блювати.

Емі знову сиділа на канапі зі схрещеними ногами, оточена своїми паперами. Вона глибоко поринула в роботу і помітила мене лише тоді, коли я підійшов зовсім близько. Я зауважив, що її папери були дуже щільно заповнені текстом. Ані переліків, ані нарисів, і взагалі здавалося, що ті аркуші вийшли з друкарської машинки, а не з принтера. І на жодному аркуші не було логотипу її компанії.

— Над чим працюєш?

Емі підняла голову.

— Таємні матеріали, — відповіла вона і зібрала розкидані папери в охайний стос. — Таємні — і страшенно нудні.

— Потім розкажеш, як та твоя поїздка?

— Так, звісно. Вибач. У мене голова квадратна, треба якось оговтатися. Вибач, що тут такий розгардіяш.

— Та нічого. Мені б самому попрацювати.

— Як процес, літераторе?

— Ледве просувається.

— Сподіваюся, хоч не в зворотному напрямку?

Я усміхнувся.

— Трохи вбік, я б сказав.

— Ну, тихше їдеш…

— …нікуди не доїдеш. Так і є.

— Я в тебе вірю, — промовила Емі.— Ти дійдеш до мети. Ти ж завжди доходив.

Я пішов у кабінет, але двері тільки причинив. Якийсь час покопирсався в коробках з матеріалами, причому робив це шумно, так щоб Емі чула. Кожна книжка, журнал, газетна вирізка змушували мене мало не вити від нудьги, проте я сумлінно розклав їх на столі. З віком я почав помічати, що люблю складати речі до ладу — книжки, часописи, диски. Люблю порядок, послідовність. Узагалі лад, здається, для мене важливіший за власне конкретні книжки чи диски. Форма для мене превалює над змістом.