В коридорі почулися було мамині кроки. Вона завернула у кімнату Джонні.
— Доброго ранку, сину! Ще не прокинувся?
Ліжко було порожнє. У кімнаті — лише сонячне світло і тиша. Жмут проміння покоївся в узголів’ї ліжка, наче осяйний пацієнт, що схилив свою коштовну голову на подушку. Стебнована ковдра, ця червоно-синя циркова афіша, була відкинута. Зім’яте ліжко видавалося неймовірно порожнім — наче зблідле обличчя старого.
Побачивши це, мама нахмурилася і притупнула.
— От малий негідник! — вигукнула вона в нікуди. — Встиг гайнути надвір гратися із цими сусідськими шибениками, можу присягтися в цьому. Хай-но я його спіймаю, я… — Вона затнулася і всміхнулась: — …до смерті люблю цього малого негідника. Діти такі… нетерплячі.
Вона підійшла і поправила постіль, дала лад ковдрі… та от її пальці намацали під простирадлом щось тверде. Через мить вона витягнула з-під ковдри на світ Божий сяючий на сонці предмет.
Вона посміхнулася. Це була морська мушля.
Вона міцно стиснула її і з цікавості піднесла до вуха. Її очі широко розкрилися. Рот привідкрився.
Кімната закружляла і загойдалася яскравою каруселлю — лише миготіли яскраві клапті та віконні рами.
Морська мушля заревіла просто їй У вухо.
На далекий берег із туркотом упали хвилі. Після них на незнаному пляжі залишилося прохолодне шумовиння.
Аж ось почулося тихе поскрипування піску під чиїмись маленькими ніжками. Високий дитячий голос пронизливо закричав:
— Привіт! Гайда, друзі! Хто останній — той мавпа!
І — звук маленького тіла, що шубовснуло у ці хвилі…
Водостік
Був дощовий день із лампами, які горіли проти сірого неба. Уже тривалий час дві сестри залишалися у їдальні будинку. Одна з них, Джульєтта, гаптувала скатертини, а молодша, Анна, тихенько сиділа край вікна, прикипівши поглядом до темної вулиці і темних хмар.
Анна притискалася лобом до шибки, але її губи ворушилися. Після тривалих роздумів вона нарешті проказала:
— Я раніше про це ніколи не замислювалася.
— Про що? — запитала Джульєтта.
— Просто щойно спало на думку. Насправді під містом є ще одне місто. Мертве місто ось тут, одразу під нашими ногами.