Хлопчак мовчки простягнув йому шворку. Трент запалив сірника і поглянув на свого нападника. То був той самий вбивця щурів, з яким він стрівся минулого дня.
— Гм, я так і думав! — пробурмотів він.
— Tiens, c’est toi[96]? — спокійно мовив безпритульник.
Від його нахабства і непереборної жебрацької зухвалості Трентові перехопили подих.
— Гей, малий злодюжко, — розізлився він. — Ти хоч знаєш, що грабіжників твого віку розстрілюють?
Малий холоднокровно поглянув на Трента:
— Тоді стріляйте.
З нього було годі. Він розвернувся і пішов геть. Діставшись будинку, навпомацки піднявся неосвітленими сходами на свій поверх і налапав у темряві двері. З його помешкання долинали голоси, розкотистий сміх Веста та гигикання Феловбі. Коли він нарешті намацав кулясту ручку і прочинив двері, його на мить засліпило світло.
— Привіт, Джеку! — гукнув Вест. — Ти просто неперевершений хазяїн: запрошуєш людей на вечерю та змушуєш їх чекати. Тут Феловбі вже виє з голоду…
— Стули писок, — відповів той. — Він напевно затримався, аби придбати індика.
— Та він когось душив, погляньте лише на його шию! — зареготав Ґеналек.
— Отже, тепер ми знаємо, яким чином ти дістаєш гроші, — додав Вест. — Слава le coup du Père François[97]!
Трент потиснув усім присутнім руки і розсміявся, побачивши бліде обличчя Сильвії.
— Я не хотів запізнитися, просто зупинився біля моста, аби поглянути на обстріл. Ти хвилювалася, Сильвіє?
— Зовсім ні, — прошепотіла вона з усмішкою, але її рука сильно стиснула його долоню.
— Усі до столу! — проголосив Феловбі.
— Та вгомоніться, — зауважив Торн, в якого ще лишились світські манери, — не ви тут хазяїн, шановний пане.
Марі Ґеналек, що до цього балакала з Колеттою, поспіхом підхопила Торна попід руку, а месьє Ґеналек узяв за руку Оділь. Трент, поважно вклонившись, простягнув руку Колетті, Вест повів Сильвію, а Феловбі в нестерпному очікуванні почимчикував за ними.
— Тричі обходимо стіл, співаючи «Марсельєзу[98]», — пояснила Сильвія, — а месьє Феловбі відбиватиме ритм.
Феловбі запропонував заспівати вже після вечері, але його протест потонув у співі:
ebooksa