- Все нормально, - мляво повідомив він. - Я розумію…
Інга скрикнула, коли її ноги увійшли в мерехтливу синьову. Кріс із Тимуром завмерли.
- Відпускайте, - ловлячи погляд Інги, наказав я.
Вона зникла. Я подивився на Риту:
- Давай ...
Але Рита не поспішала. Вона запитливо дивилася на Кріса.
- Ти йдеш?
А Кріс раптом похитав головою.
- Ні. Якщо ми підемо, то хто пояснить хлопцям, у чому річ? І простежить за цим… пернатим. Я залишаюся.
Рита чомусь усміхнулася:
- Я з тобою... мій командир. Ми з тобою.
Я безсило дивився на них. Прошепотів:
- Кріс ...
Він усміхнувся:
— Як же я без хлопців, Дімо? Адже я командир. Якщо ти йдеш ...
- Я?
- Ти.
— А… Тім?
Тимур винен розвів руками.
— Дімку, двох Тимурів на одну Землю буде багато. Я ще з цим не розібрався... - він змахнув випромінювачем. — Та й корабель цікавий… Візьми на згадку.