Лицарі сорока островів

- Все нормально, - мляво повідомив він. - Я розумію…

Інга скрикнула, коли її ноги увійшли в мерехтливу синьову. Кріс із Тимуром завмерли.

- Відпускайте, - ловлячи погляд Інги, наказав я.

Вона зникла. Я подивився на Риту:

- Давай ...

Але Рита не поспішала. Вона запитливо дивилася на Кріса.

- Ти йдеш?

А Кріс раптом похитав головою.

- Ні. Якщо ми підемо, то хто пояснить хлопцям, у чому річ? І простежить за цим… пернатим. Я залишаюся.

Рита чомусь усміхнулася:

- Я з тобою... мій командир. Ми з тобою.

Я безсило дивився на них. Прошепотів:

- Кріс ...

Він усміхнувся:

— Як же я без хлопців, Дімо? Адже я командир. Якщо ти йдеш ...

- Я?

- Ти.

— А… Тім?

Тимур винен розвів руками.

— Дімку, двох Тимурів на одну Землю буде багато. Я ще з цим не розібрався... - він змахнув випромінювачем. — Та й корабель цікавий… Візьми на згадку.