Першим прийшов із чергування Меломан. Здивовано глянув на Тома, спробував щось сказати йому англійською, потім засміявся і попросив Кріса перекласти: «Дуже радий побачити нове обличчя, хоч це й егоїстично». Кріс із серйозним виглядом переклав. А Меломан тихо спитав мене:
— Нову бачив?
Я насторожився.
- Так.
- Гарна, правда?
Я розгубився. Ми з Інгою знайомі давно, тож я про це не замислювався.
— Нічого…
Меломан хмикнув, підводячи на голову навушники.
— Нічого… Сказав також… Чорт, знову звук тягне. На цих безглуздих островах плеєр погано заряджається, немов від електричних ламп, а не від сонця.
Я насторожився.
— Тут чуже сонце, Ігоре.
- Я розумію. І все одно прикро.
Зі східного мосту прийшли Ігорьок і Януш. У Януша вигляд був задоволений, у Ігорка — нудний — вірна ознака того, що день минув без сутичок. Швидко глянувши на мене, Ігорько відвів очі. Іноді у мене виникало мерзенне почуття, що він знає, як я вистежив його вночі у підвалі.
— У нас новенький, — сказав Кріс.
Януш нерішуче посміхнувся. Ретельно вимовляючи слова, запитав:
- Ти звідки потрапив?
Він був дуже мовчазний, Януше. А в розмові завжди намагався говорити абсолютно правильно, хоч у нього не надто виходило.
— Він англієць, — втрутився Ігор.
- Австралієць, - поправив я.
— А яка різниця… — махнув рукою Меломан. — Головне, що знає лише англійську.