Напад не досяг своєї мети, і Малька покарали. Електричний струм, як завжди, коли вони були незадоволені. Але зате пообіцяли, що якщо він знайде таємничого співрозмовника Димина, то це буде його останнім завданням…
Ігорець заплакав знову.
— Я був би зараз удома, з мамою…
Кріс співчутливо кивнув:
— Які ж ми негідники. Перешкодили дитині до мами повернутися... А що трапилося б з ними? З Дімкою та Інгою?
- Не знаю…
- Все ти знаєш. Як виходиш на зв"язок?
- Треба притиснути руки до плити... І все.
— А як вони ще можуть стежити за нами?
- У замку - ніяк. Вони знають лише те, що я їм повідомляю. А на острові, на мостах вони самі все бачать.
Толик недовірливо хмикнув. Кріс знизав плечима:
— Брешеш.
— Не бреше, — втрутився я. — Я чув із його розмови, що всередині замку вони нас не контролюють.
Кріс подивився на хлопців:
— Що робитимемо з ним? Діма, Тимур, Толік?
Ніхто не відповів. Кріс стиснув губи.
- Добре, тоді я вирішу сам.
Ігорець напружився.
— Ти заслуговуєш на смерть. І ми засуджуємо тебе до неї. Але вирок відкладається на невизначений термін. Тимуру!
Тимур підвівся з стільця, морщачись потер бік.