— На одному з таких завтра літатиме мій найкращий пілот — капітан Ґрейвс, — перебив майор. — Продемонструє кілька висококласних фігур спеціально для Пілсудського.
— Пілсудський не приїде, — зазначив Самковський.
— Як це не приїде? — Фаунтлерой смикнувся усім своїм чималим тілом, від чого крісло під ним жалібно заскрипіло. — Чому ж ви нічого мені не сказали?
В очах майора спалахнув вогонь, який, здавалось, от‑от спопелить нещасного.
— Я сам про це дізнався лише годину тому, — відповів той спокійно.
— А яка причина? Чому він відмовився?
Поліціянт стенув плечима.
— Офіційно — через погіршення здоров’я. Лікарі, мовляв, не радять вирушати в дорогу.
— А неофіційно? — допитувався далі майор, ніби це і справді тепер мало якесь для нього значення.
— Неофіційно, думаю, через побоювання його охорони, — незворушно відповів Самковський. — У Варшаві не довіряють нашій поліції. Уважають, що належну безпеку ми тут не забезпечимо.
Вже пізніше я довідався, що Седрік Фаунтлерой був особисто знайомий з Пілсудським. Ба більше, саме з благословення президента молодої Польської держави і створили 7-му ескадрилью, якій до того ж було присвоєно ім’я Тадеуша Костюшка[133]. У Львові майор хотів продемонструвати Пілсудському все, на що здатні його пілоти, а тому і сприйняв цю звістку так болісно.
— Словом, ці «Альбатроси», виробництва
— Свої повідомлення, пане Вістовичу, як тільки випаде змога їх надіслати, вам слід буде шифрувати, — промовив Самковський. — Гадаю, буде найкраще, якщо ви надсилатимете начебто ділові телеграми до Львова, а вже звідси їх відправлятимуть в ескадрилью. Надсилати напряму небезпечно.
Я досі не міг опам’ятатися від того, що цими «повіреними у справу особами», про яких говорив Ронґе, виявились Самковський та Лібанський. Звісно, нічого дивного в тому, що до акції задіяно представника поліції та інженера-авіатора. Але у Відні, мабуть, до деталей вивчили мою особову справу, якщо вирішили залучити саме цих двох.
— Гаразд, — сказав я. — Коли ж мені вирушати на схід?
— Ви можете вирушати, коли захочете, — промовив майор, все ще засмучений звісткою, яку отримав щойно від Самковського. — Питання в тому, коли наша ескадрилья почне бойові вильоти. А тут жодної дати я, на жаль, повідомити не у змозі. Є ряд причин, від яких ми залежимо: готовність літаків, погодні умови…
— Готовність пілотів, — докинув Лібанський.
— Пілоти готові, — урвав американець. — Окрім того, майже в кожного з них бойовий досвід за плечима.
— Думаю, вам так чи інак варто перетнути кордон значно раніше, — зазначив Самковський. — І триматися якомога ближче до фронту.
Він мав рацію. Коли ескадрилья розпочне нальоти, буде краще, якщо я матиму достатньо корисної інформації, щоб їм допомогти.
ebooksa