Їі лице побіліло і мов задеревіло, а уста стратили м"яку рухливість.
– Так?
І знов мовчанка, а опісля знов:
– Так!
Він вимовляє це зміненим нараз, майже поганим голосом, а погляд у нього несміливий, здичілий.
– З донькою мого шефа, адвоката Міллера. Знаєте, вона зветься Ванда.
– Ванда?
– Так. Адже ви її знаєте!
– Я не знаю… так… з виду!
І вона не має більше що казати. Не має зовсім нічого і не знає нічого.
Він блідий мов крейда, глядить на неї, як вона пересовує скоро персні на пальцях, глядить на її довгі вії і як вона мовчить.
І ніби що ж там такого сталося, що не обзивається; нехай би лиш одним слівцем!.. Але куди вже їй до бесіди! Просто заніміла.
Що за страшенно дурна, упокоряюча хвилина! І вона мовчить якось дивно. В ній тремтить наглядно життя, сказав би-сь, і в найменшім пальчику нерви напружені до крайності, і з цілої її істоти рветься щось на волю, але уста мов поражені…
В яке огидне положення заліз він – ух! Перед ним лежала книжка, поезії Гейне. Ухопивши книжку, ухопив її без думки, і його очі спинилися на першім стишку:
Він верг книжку від себе і мов ожив в тій хвилині.
На нього находить щось, щось давнє, добре знайоме, щось, чого він не розбирав ніколи. Не яка думка, спомин, це щось зовсім інше. Це щось сильне, зухвале, горде, упряме, що перемагало його не раз при стрічі з нею і чому піддавався завсіди.
І на його устах з"явився нараз глумливий усміх. Він звертає голову в ту сторону кімнати, де Діана розтяглася знов до спання, і говорить голосом, мовби нічого не сталося:
– Діано, ти гарна звірюко, ходи сюди!
Саме в тій хвилі підвела і Наталка голову. її погляд величний, палаючий і острий заразом.
– Ви її любите? – спитала.
ebooksa