– Ах, адже вона прегарна собака!
– Ні, я думаю про вашу суджену…
Він звертається блискавицею до неї, і по його лиці розливається гарячий рум"янець. Опісля викривляє з погордою уста і мовить з притиском:
– Розуміється, що люблю її.
І він ненавидить її вже і за те одне питання. Що за шалена, безлична відвага – питати його о це!
Він відчув, що між ним і нею вступило щось, щось важке, погане. Він спотикається на тім, і воно корить його і обурює проти неї, обурює страшенно. Воно сунеться на нього, обхоплює його; він обтрясся би з того, затоптав би це! Воно гидке, нестерпиме і в його умі приймає вид пересвідчення, що вона має право ставити йому таке питання і що це питання доторкається сотень струн в його душі, і всі вони відзиваються негармонійними, прошибаючими звуками.
Він ненавидить її. Ненавидить все, що йому здавалося на ній ліпше і тонше…
– За чотири неділі відбудеться наше вінчання, – говорив далі з огидною пихою. – Я й їздив тому в рідні сторони, щоби полагодити там деякі справи.
– А панна Марія?
– Що ж?
– Вона переселиться до вас?
Він зачудувався:
– Чому до мене?
– Отже, ні?
– Я не бачу найменшої причини до того…
– Я думала, бо ви обіцювали їй те так часто.
Він засміявся на силу.
– Це була романтика. Слава Богу, я її вже позбувся.
– Ви вже стільки позбулися!.. – Вона каже це якось мимоходом, байдуже, все ж таки з якимось незамітним, роздразнюючим усміхом.
Він скипів.
ebooksa