Царівна (збірник)

– Зо мною?

– Так. Я прийшла тобі сказати, що більше вже не прийду.

– Та зате я прийду, – відказує він.

– Куди?

– Всюди – де ти будеш.

– Ба не всюди прийдеш.

– Прийду, як раз кажу.

– І до нашої хати?

– І до вашої хати. Та де ваша хата?

– Коло млина над рікою. Знаєш?

– До Іванихи Дубихи? – питає він зчудовано. – Так?

– Так. Вона моя мати.

– То гонорна пані, – відповідає і майже свиснув. – Здалека кусає.

– Моя мама богомільна, робить людям добре, саму правду любить.

– Та що з того? – обзивається він.

– Ніщо. І тихо в нашій хаті, лиш вона та я і святі ікони; красно так і любо…

– Ще тебе в черниці дасть, – жартує він.

– Може, й дасть, якщо коли захочу.

– Як не посватаю.

Вона спаленіла.