Дух джунглів

22
18
20
22
24
26
28
30

Мрійник. Убив би, звичайно, і не спитав би, як звати. А я вихована жінка, тож питаю. Не тому, що мені цікаво, а просто так, аби чемно розпочати розмову. Не хочеш чемності — ось, маєш стусана під ребра, мені не шкода.

Він стогне крізь зуби і спопеляє мене поглядом. У нього смагляве обличчя, прямий ніс і густі брови. А великі чорні очі, довгасті, окрилені чудовими віями — десь я бачила такі очі, в кого? — втупилися в мене з такою злістю, що де там гримучій змії! Ні, чіко, мені не страшно. Мені вже нічого не страшно на цьому світі. Але ти ще про це не знаєш. Ти лежиш тут зв"язаний і не бажаєш підтримувати ввічливої світської бесіди. То я можу повчити тебе манер, і тоді наші стосунки перейдуть зовсім в іншу фазу. Краще не доводь мене до цього.

— Як знаєш. Мені, зрештою, байдуже, як тебе звати. Власне кажучи, ти ще живий тільки тому, що я мала надію дістати трохи інформації. Як ні, то ні. Помреш безіменним.

— Ти не зробиш цього.

— Це ти так думаєш.

Я берусь до поклажі нашого гостя. Практична штука наплічник. Що ми тут маємо? Почата пляшка бурбону, кілька банок консервованих бобів зі свининою, військова аптечка першої допомоги мексиканського виробництва, коробка патронів до пістолета тридцять восьмого калібру. А де стрілялка? Я надто швидко його зв"язала, тож зброя десь на ньому. Хлопче, ти лоскоту не боїшся?

— Я вб"ю тебе.

— Ти що, англійською тільки три слова знаєш?

— Я вб"ю тебе.

— Це вже стає одноманітним, тобі не здається?

Пістолет нівроку, величенький. Такий самий я маю під сорочкою за поясом. Це добре, дуже добре. Тепер моя боєздатність поліпшилась, і це мене по-справжньому тішить. Хоч щось приємне за весь чортів ранок!

— То як, аміґо? Поговоримо чи пристрелити тебе?

— Торі!

Як невчасно прочумався Ед! Але все одно вже час колоти антибіотик, що я й роблю. Ед вражено дивиться на мене.

— Чого ти?

— Це варварство! Ти справді збираєшся вбити цього чоловіка?

— Так, а що?

— Ти не можеш!..

— Звичайно ж, можу. Хоча ти маєш рацію, стріляти не варто, постріл почують, та й набоїв шкода, але перерізати йому горло я…

— Припини блазнювати! Ти знаєш, про що я. Ти не можеш убити цього чоловіка, він же нічим нам не зашкодив.