— Подивімось, що в нас є. — Едвард витягає мапу. — Від удару бортовий комп"ютер, звичайно, накрився. І все ж, Торі, спробуйте перевірити. Я тим часом погляну, що можна зробити з мапою.
Я всідаюся в крісло пілота і вмикаю комп’ютер. Дарма, удар був просто шаленої сили. Щось тут не так, але що? Шкода, що не можна визначити, чому заглух двигун… О, що це?
Екран поволі світлішає. На блакитному тлі пульсує напис: «Скінчилося пальне». Отакої! Тоді зрозуміло, чому заглух двигун. Без пального він і не міг працювати, такі правила гри.
— Що там? — Едвард зазирає мені через плече. — Не може бути!
— Може. Тому ми досі живі. Якби вибухнуло пальне, нас би ніщо не врятувало. Баки ж були порожні.
— А що ж вибухнуло?
— Випари бензину. Вони залишились. Але як сталося, що пальне скінчилось? Або його скинули в процесі польоту, або не налили достатньо на аеродромі — тоді, можливо, були несправні прилади, що показують рівень пального…
— Усе контролює комп’ютер.
— Значить, він зламався і ніхто не помітив. Або з ним управилися заздалегідь, щоб він показав достатній рівень пального, хоч у баки недолили.
— Отже?..
— Схоже, когось із нас хотіли прибрати, а решта втрапили в цю халепу за компанію. А ще й пілотів потруїли, аби не змогли нічого вдіяти.
— Ви впевнені, що пілотів отруєно?
— Абсолютно. І це якась повільно діюча отрута. Той, хто це планував, вирахував усе до хвилини, сучий син. Вони нічого не пили під час польоту — бачиш, немає брудних чашок.
— Може, стюардеса забрала й помила?
— Не може бути. Я б це побачила. З мого місця чудово було видно все, що вона робила. Вона жодного разу не зайшла до пілотів.
Едвард про щось роздумує, потім знову задумливо дивиться на екран.
— А може, пілот сам скинув пальне, знаючи, що це дає шанс. Може, просто з останніх сил…
— Може. Але домовмося: про свої здогади будемо мовчати до часу, добре?
— Гаразд. Знаєш, Торі, а ти — розумна жінка.
Я це й без тебе знаю, красунчику. Маю надію, що все це неподобство — не твоя витівка.
ebooksa