Дух джунглів

Я чую, як відчиняються двері. Мене чомусь душить сміх. Гарний маємо вигляд, лежачи отак. А ще коли втрьох… Служниця, мабуть, знепритомніла з переляку. Господи, чому всі люди думають тільки в одному напрямку? Хоча кохатися втрьох — це має бути цікаво. Шкода, що я не ризикну цього перевірити.

— Вони ще сплять, бачите?

— Але минула доба. Може, час їх розбудити?

— Торі була така виснажена, що й до ліжка не дісталася, заснула у ванній. Ми з Едом ледве дали їй раду.

— Он як?!.

— У вас брудні думки, агенте Бартон.

— Вибачте. Я нічого поганого не мала на увазі.

— Я не вважаю, що секс — це погано. Але між нами цього немає.

Десь я вже чула це. Ну так, звичайно. Коли ми влаштовувалися на ночівлю у Віль-Таені, щось таке було. Схожа розмова. Треба було залишитися в джунглях. Їхні закони прості й зрозумілі, а тут, серед цих так званих цивілізованих людей нас іще, чого доброго, звинуватять у вбивстві тих недолюдків. Не виявляли вони, бач, ворожих намірів! То чого вештались лісом зі зброєю в руках? Теж мені червоні шапочки знайшлися!

— Розбудіть їх. У нас обмаль часу.

— Гаразд. Я розбуджу Еда, а Торі хай ще поспить. Вона втомилася просто пекельно.

— Добре.

Хлопці як із нот розігрують сцену побудки. Молодці мої Сінчі, нічого не скажеш. А я поки що полежу і трохи подумаю. Мені зараз є про що подумати. Що маємо тепер діяти? Треба подзвонити тітці Розі… А ще — я хочу повернутись назад. Джунглі кличуть мене, їхня пісня бринить у моїх вухах, пальми вітально махають мені зеленими долонями. Навіщо мені все це? Я повернулася б туди, бо там моє місце. А тут мені все чуже, хоч тут, зрештою, теж джунглі. І закон, якщо відкинути все словоблудство, теж один: виживає сильніший.

Я сідаю на ліжку. Ага, онде одяг, попід стіною, на диванчику. Новісінькі джинси та кілька майок на вибір. Гадаю, ця, з блискучими камінцями, підійде.

— Ти прокинулась? — Луїс роздивляється мене просто нахабно.

Ну, якщо я вже стою вдягнена, то вже ж прокинулась! Дурне запитання!

— Я хочу їсти.

— Ходімо. Якраз час обідати. Тут з тобою дехто хоче поговорити.

— Он як? Хто?

— Жінка з вашої федеральної служби. Вона прилетіла вчора ввечері і встигла поговорити з усіма, крім тебе. Ходімо, я вас познайомлю.