— Роби, що хочеш, але ближче за цю відстань не підходь!
Вістінґ пересів до Стіллера і Гаммера. Гаммер висів на телефоні й зорієнтовував на місцевості групу підкріплення.
— Бідолашні батьки! — промовив Стіллер. — Нікому такого не побажаєш!
Вістінґ промовчав.
— Думаєш, він зараз, справді, зізнається їм в усьому? Ще й з пістолетом!
— Кроґів немає вдома, — озвався Гаммер; він опустив телефон і глянув на будинок. — Кудись поїхали, втекли від преси й цілого того шарварку.
Стіллер нахилився до лобового скла.
— То він там сам?
У вуличку вкотилися три поліцейські автомобілі. Один проминув будинок і став трохи далі. З авта вийшли троє озброєних поліцейських, перебігли сусідський садок і зайняли позиції позаду будинку Кроґів. Керівник операції підійшов до авта з трьома слідчими.
— Ми воліли б уникнути ситуації, коли він там забарикадується, — сказав поліцейський. — Може, зателефонувати й спробувати переконати його вийти з будинку.
Стіллер і Гаммер обернулися до Вістінґа.
— Позичте мені телефон, — попросив той.
Гаммер простягнув йому свій мобільний. Вістінґ набрав номер, але Мартін, вочевидь, вимкнув свій телефон.
— Заходимо? — запитав керівник операції.
— Спершу обшукайте його авто, — порадив Вістінґ.
Стіллер завів двигун, підкотився ближче, щоб зручніше було спостерігати за операцією. Керівник групи захоплення давав короткі команди. Четверо поліцейських вийшли наперед. Двоє з них страхували решту, які тримали націлені на дім пістолети. Ще кілька поліцейських підійшли до пікапа. Один зазирнув у кабіну, перш ніж відчинити дверцята.
— Чисто, — відрапортував він у рацію.
— Кузов, — підказав Вістінґ.
Він помітив свій спінінг. Той стояв прихилений до великого квіткового горщика, лише вершок виднівся. Поряд — наплічник. Видно, Мартін вийняв їх з багажника.
— Він під брезентом, — додав Вістінґ.