Код Катаріни

Вістінґ розповів про сусіда Гауґенів. Стайнара Вассвіка.

— А ще ми багато часу згайнували на колишню дружину Мартіна Гауґена.

— Він був двічі одружений?

— Так, перший шлюб з Інґер Лісе Несс потривав недовго. Вона була на вісім років старша за Мартіна Гауґена й мала дуже специфічний характер. На перший погляд, видавалася симпатичною і доброзичливою, але за милим фасадом ховалася підступна і мстива особистість. Мартін познайомився з Катаріною, коли ще був одружений.

— Що вас спонукало її підозрювати?

— Вона нізащо не хотіла відпускати чоловіка, заявляла про свою власність на нього, переслідувала Катаріну.

— Як переслідувала?

— Вривалася до них додому, обзивала відьмою і курвою, замовляла поштою товари на її ім’я, шпигувала за ними, і вдень, і вночі тероризувала телефонними дзвінками, крала пошту з їхньої поштової скриньки.

— Знаю такий тип, — кивнула Крістіне й озирнулася на коридор, на відчинені двері свого кабінету, заваленого теками зі справами.

— З неї перла жорстокість і безцеремонність, іноді аж зашкалювала, — вів далі Вістінґ. — А потім, десь за пів року до зникнення Катаріни, вона раптом угомонилася, і все стихло.

— За нею вели стеження?

— Вели, але не надто вдало. Ту жінку важко вистежити й упіймати на гарячому. Після зникнення Катаріни вона виявляла розуміння й готовність до співпраці, а потайки далі робила своє.

— Як це?

— Через два місяці після сумних подій Мартін Гауґен почав отримувати поштою порножурнали. Хтось підписався на ті журнали від його імені. Мартін підозрював Інґер Лісе. Ми її затримали, провели обшук у помешканні й знайшли багато речей, які належали Катаріні.

Крістіне Тііс здивовано звела вгору брови.

— Жінка мала окрему шухляду для тих речей. Вкрадені з поштової скриньки рахунки, нагадування про борги й попередження про карну відповідальність за їхню несплату. А ще спідня білизна, ланцюжок, одна сережка, книжка, парфуми й маленький іграшковий ведмедик, з тих, що мають на грудях напис «І love you». Мартін купив його Катаріні, і він зазвичай лежав на канапі в гостьовій кімнаті.

— Але… — Крістіне хотіла щось сказати, та замовкла на півслові.

— Усе це відбувалося ще до зникнення Катаріни, — розповідав Вістінґ. — Мартін Гауґен пригадував, як Катаріна жалілася, що не може знайти книжки, яку саме читала. Вона була певна, що залишила її на нічному столику, однак книжка зникла. Пізніше, десь під кінець літа, вона бідкалася, що загубився ланцюжок і одна сережка. Всі ці речі знайшлися вдома в Інґер Лісе.

— Вона прокрадалася в їхній дім?

— Так, Інґер Лісе зізналася у проникненні до чужого помешкання. Двері веранди були незачинені, вона нишком увійшла й імпульсивно, наугад, вкрала деякі Катарінині дрібнички.