— Повертаємося до роботи? — запитав він.
Мортенсен кивнув і рушив за ним у підвал.
Вістінґ далі рахував гроші, Мортенсен зосередився на відбитках пальців. Він розпластав коробки, обприскав кожну сторону хімічною речовиною і кілька хвилин зачекав, щоб висохла. Потім накрив спеціальною тканиною і пройшовся по ній паровою праскою — на тканині проступили відбитки пальців.
Кожний відбиток Мортенсен сфотографував і зареєстрував, підготував для пошуку в реєстрі.
— Є старі й свіжі відбитки, — прокоментував він. — Найновіші належать, мабуть, партійному секретареві, який знайшов коробки. А ті, які ледь піддаються визначенню, належали, вочевидь, самому Клаусенові. Принаймні скидається на те, що їм уже багато років.
Потім обидва довго працювали мовчки. Закінчили роботу аж перед десятою вечора. Вістінґ дійшов уже до дна останньої коробки, коли наткнувся на щось між банкнотами.
— Ключ, — промовив він.
Ключ, здавалося, призначався для зовнішнього замка, бо добряче заіржавів.
Мортенсен взяв ключ з рук Вістінґа.
— Це не оригінал… Навіть фабричного маркування немає.
— Хтось виготовив собі копію?
Мортенсен кивнув.
— Його походження нізащо не дослідити.
Він вийняв новий пакетик для ключа й поклав його на стіл до решти речових доказів.
Вістінґ дорахував гроші. Підрахунок зайняв майже шість годин. Підсумувавши виписки лічильної машинки, Вістінґ переписав усі цифри начисто в нотатник.
5
У перерахунку на норвезькі крони це становило понад 80 мільйонів.
5
ebooksa