Потайна кімната

— Добре! — погодилася нарешті вона. — Про кого мова?

— Про Бернгарда Клаусена.

— Політик? Він же помер! Чи, може, є підозра, що…

Вістінґ не дав їй договорити, заперечно похитав головою.

— Він помер від інфаркту. Залишив по собі неймовірне багатство. Я керую таємною слідчою групою, яка намагається з’ясувати походження грошей.

Вістінґ бачив, як Ліне збирається з думками.

— Про яку суму йдеться?

— Гарне запитання, — усміхнувся Вістінґ. — У його літній хатині на Гаммербаккені зберігалося понад вісімдесят мільйонів.

Ліне витріщила очі. Вістінґ пояснив, як вони розподілили валюту й провели її підрахунок.

— Клаусена поховають наступного тижня, — вів далі Вістінґ. — Це дає нам «вікно» у часі, коли розмови з близькими і знайомими про його минуле видаватимуться цілком природними.

— Якщо Клаусен виграв гроші в лото, я зможу про це написати? Але якщо це надходження від американських військових операцій, то справа секретна?

Вістінґ спорожнив склянку, розжував останній кубик льоду.

— Треба довідатися правду. Почнімо з цього, — сказав він.

Теленькнув телефон Ліне: прокинулась Амалія.

— Мені треба додому.

Вістінґ теж підвівся, зібрав склянки.

— Завтра, о восьмій ранку, тут відбудеться нарада, — він показав у бік кухні.

Ліне всміхнулася замість відповіді й зникла за рогом будинку. Вістінґ склав склянки в посудомийну машину, став біля вікна й іще довго проводжав доньку поглядом. З-під її паркану вислизнув на тротуар чорний кіт, потерся об ліхтар і подріботів далі. Коли кіт зник у пітьмі, Вістінґ сів з нотатником до кухонного столу.

Один телефонний номер, один обривок дроту з навушником, один ключ, кілька неідентифікованих відбитків пальців і приблизні часові рамки. Ото й усе, що в них було. А ще — Бернгард Клаусен. Десь у його минулому чаїлася відповідь. Якийсь вчинок або якась ситуація, що уможливили йому привласнення фантастичної купи грошей. Як і в усіх справах, що він їх розслідував, тут теж була своя точка перетину. Ось у тій точці й ховалася розгадка.

Він сидів, вивчаючи складену ним хронологію подій. Завжди починав розслідування нової справи з укладання хронології, занотовував часові моменти, ключові слова, окремі думки й дрібні нагадування. Подекуди неуважно виводив кульковою ручкою круцьки й завитки.