— Це було б чудово, — подякував Вістінґ.
Він обійшов авто спереду й побачив маленьку, делікатну камеру.
— Вона й зараз знімає?
— Увесь час, — кивнув охоронець.
Вістінґ глянув на годинник, який показував одну хвилину на сьому. Вийняв з кишені візитівку й простягнув її охоронцеві. Громовий тріск змусив обох обернутися до палаючого будинку. Завалився дах. Фасадна стіна ще трохи похиталася і теж, переломившись навпіл, упала. Снопами бухнули іскри й, підхоплені гарячим повітрям, полетіли вгору. Пожежники запустили агрегати й помпували морську воду. Про порятунок будинку навіть не йшлося, головне, щоб вогонь не перекинувся на інші будівлі.
Надворі почало світати. Вістінґ сів у авто, вийняв телефон і послав коротке повідомлення Мортенсенові про те, що трапилося, попросив приїхати до нього додому. Потім надіслав подібне повідомлення генпрокуророві, додавши, що всі цінності в безпеці, а пожежу треба розслідувати як умисний підпал.
7
Сонце навскоси зазирало в кухонне вікно. Вістінґ поставив перед Мортенсеном кавову філіжанку, вийняв з морозильника кілька нарізаних скибок хліба.
— Ти щось їв? — запитав він, кладучи хліб у тостер.
— Так, але не відмовлюся.
Вістінґ виклав на стіл масло й апельсиновий мармелад. У вікно бачив, як на вулиці запаркувалася його донька.
— Ліне теж прийде, — сказав він і розповів, як вчора посвятив її у справу.
Мортенсен зреагував наче скептично, але промовчав.
Ліне сама взяла собі філіжанку, заклала капсулу в кавоварку.
— Де Амалія? — запитав Вістінґ.
— Сьогодні її пильнує Софія.
Клацнув тостер і вистрелив двома підсмаженими скибками. Грубо намащуючи їх маслом, Вістінґ розповів про пожежу, яка, схоже, була викликана вибухами.
— Будинок обернувся на купку попелу, — закінчив він свою розповідь. — Я домовився з Гаммером, що він приставить поліцейського стерегти згарище, доки ми його дослідимо.
Мортенсен попивав каву маленькими ковточками.
— Пожежа спростила нам справу, — завважив він. — Ми тепер можемо прикриватися нею.
ebooksa