— Бернгарда Клаусена й Вальтера Крума. Їх порівняли з контрольними зразками. Пальчики Клаусена на всіх коробках, Вальтера Крума — лише на кількох. Але є ще кілька неідентифікованих відбитків. Їх треба перевірити в базі даних.
— Коли отримаємо відповідь? — поцікавилася Ліне.
— Завтра.
— Щось повідомили вже про записку з телефонним номером? — запитав Вістінґ, помішуючи в каструлі.
Мортенсен похитав головою.
— Це всього лише неформальна інформація. Якби мали щось конкретне, повідомили б.
— У його адресній книжці знайшлися чотири Даніелі, але жодний не мав такого телефонного номера, — завважила Ліне.
— Один із номерів належить Даніелеві Нюрупу, політикові з данського міністерства закордонних справ, — усміхнулася Ліне. — Другий — Даніелеві Рабе, політичному журналістові з газети «Афтенпостен».
М’ясиво почало булькотіти. Вістінґ помішував його, доки впевнився, що страва добре прогрілась, а тоді поставив каструлю на стіл. Ліне почепила Амалії нагрудник, наклала в тарілку м’яса, розім’яла більші шматочки виделкою.
— Як думаєш, телефонна компанія могла б перевірити, кому раніше належав той номер? — запитала вона.
— Я вже колись мав з таким справу, — сказав Мортенсен, відсуваючи ноутбук. — Але у них немає заархівованих давніх номерів, хоча я, звичайно, перевірю детальніше.
Мобільний задзвонив, коли Вістінґ саме накладав собі страву на тарілку.
— Юнас Гільдре з «Даґбладет», — назвався чоловік на іншому кінці. — Що ви могли б розказати мені про Бернгарда Клаусена?
Запитання було цілком несподіваним.
— Що ви маєте на увазі? — запитав Вістінґ, відкладаючи черпак у каструлю.
— Ведеться ж розслідування? — не так запитав, як констатував журналіст. — Горіла його дача…
Це не було новиною. Усі медіа вже написали про це, до того ж Вістінґ не бажав брати на себе відповідальність за інформацію.
— Прокурор поліції, Крістіне Тііс, відповідає за інформування преси. Поговоріть з нею!
— Я хотів би спершу отримати трохи базової інформації, — сказав журналіст.
ebooksa