Потайна кімната

Мортенсен кивнув, закриваючи ноутбук.

— Відповідь я зможу тобі дати завтра, у першій половині дня.

14

Амалія заснула зі смочком у роті. Ліне встала з краю ліжка, підійшла до вікна, притулилася чолом до шибки. Сутеніло. Знадвору тягнуло прохолодою.

Важко було зізнаватися, але вона жалкувала, що звільнилася з редакції «ВҐ». Тоді постав вибір між розумом та емоціями. Розум узяв гору. Вся відповідальність за Амалію покладалася лише на неї саму. Комбінувати догляд за дитиною з божевільними журналістськими буднями не під силу нікому, проте Ліне відчувала незмірну тугу за роботою. Бернгард Клаусен зі своїми грошима змусив її це усвідомити.

Ліне не покидала писання, та їй хотілося чогось більшого, ніж клепання статейок для ілюстрованих журналів.

Онде, угорі вулиці, заїхало під будинок батькове авто. Ліне опустила на вікні жалюзі, підійшла до дитячого ліжечка й обережно вийняла з ротика смочок.

На початку літа в Амалії з’явилася своя кімната, немовляче ліжечко з ґратками замінили на звичайне. Уночі мала часто причалапувала до Ліне, і та дозволяла їй залишитися у своєму ліжку, хоча існувала небезпека, що відучити від цієї поганої звички дитину буде нелегко, так само, як і від смоктання смочка.

Ліне поцілувала доню у щічку, тихенько вислизнула з кімнати й заходилася під тиху музику прибирати розкидані у вітальні іграшки.

Раптом на порозі кухні вигулькнув Вістінґ.

— Я постукав, — сказав він пошепки, показуючи на вхідні двері й водночас зиркаючи на двері дитячої.

— Вона спить, — усміхнулася Ліне.

Вістінґ прихопив з собою блокнот і планшет.

— Де сядемо?

Ліне показала на канапу.

— Є новини?

Він не відповів. Просто відкрив на планшеті фото. Ліне сіла біля нього.

— Це — потайна кімната, — пояснив він.

На фото — двоярусне ліжко з коробками, у яких зберігалися гроші. Вістінґ двома пальцями розширив частину фотографії, збільшивши зображення бензинової каністри.

— Її вкрали в сусіда по дачі два роки тому.