Вістінґ показав доньці фото шафи. В глибині, на дні, стояли газові балони. На полицях — різноманітні спреї.
— Каністри лежали ще й під ліжком, — розповідав він.
Показав фото з дірками в стіні, схованими за плакатом.
— Хоч на вікнах віконниці, ці дірки служили додатковою вентиляцією. Усе влаштовано так, щоб пожежа спалахнула миттєво.
— Отже, тут не просто підпал, а заздалегідь спланований підпал, — задумливо промовила Ліне. — Вам вдалося відстежити рух сірого фургона?
— Мортенсен завтра отримає відповідь від платної дорожньої служби, — сказав Вістінґ і пояснив, як вони вирахували час, коли фургон мав би проминути платний автоматичний пост.
Ліне здогадувалася, що батько ще не все розповів, не знав, з чого почати.
— Маєш якісь припущення по справі? — запитала вона.
— Усе вказує на відтинок часу між смертю дружини й загибеллю сина. Події вписуються у цей період.
Ліне хотіла підвестися з канапи, щоб принести чогось попити, але сіла знову.
— Які події?
— Пограбування у Ґардемуені 2003 року. Справу так і не розкрили, пограбоване не знайшли.
Ліне невиразно пригадувала про той грабунок в аеропорту.
— Мені було тоді всього лише дев’ятнадцять, — виправдалася вона й попросила розповісти.
— Партія готівки прибула літаком зі Швейцарії, її мали доставити до банку DNB і до головного офісу Пошти Осло. Грабіжники виїхали на злітно-посадкову смугу через дірку в огорожі й напали на літак саме тієї миті, коли вивантажували гроші. Йшлося про євро, долари й фунти стерлінгів.
Ліне вивчала батьків вираз обличчя. Ясно, що про це пограбування він думав від самого початку, але чомусь досі не хотів про нього згадувати.
— Тоді були підозрювані?
— У ті часи існувало організоване злочинне середовище, пов’язане з байкерами, але ніяких арештів не відбулося.
— Син… — здогадалася Ліне. — Леннарт Клаусен.
— Цілком можливо, — кивнув Вістінґ. — Однак сума не та… Клаусен мав загалом 80 мільйонів, а в аеропорту вкрали близько 70 мільйонів. Є ще інша цікава справа, прив’язана у часі.
ebooksa