— Відреагував скептично. Але, думаю, його скепсис від того, що він нічого не очікує від поновлення справи. Тобто оптимізму в нього небагато.
Порив вітру сипонув дощем у шибку. Мортенсен випив каву й відставив набік порожню філіжанку.
— Доки я їхав сюди, зателефонували з лабораторії, — сказав він, дивлячись на список вхідних повідомлень. — Знайшли збіг двох відбитків пальців на коробках з грошима, але вони ще більше заплутують справу.
Вістінґ присунувся зі стільцем ближче до столу.
— Про кого мова?
— Про одну й ту саму особу, Фінна Петтера Ярманна.
Ім’я нічого не говорило Вістінґові.
— Має дві судимості за сексуальне насильство над неповнолітніми хлопцями.
Мортенсен обернув до решти монітор ноутбука. На фото з поліційного реєстру був тридцятилітній худорлявий чоловік.
— Ну, зовсім не типовий грабіжник, — завважила Ліне.
Вістінґ підтягнув ноутбук до себе. Вперше його засудили у 2005 році, а вдруге — в 2013-му.
— Покарання відбуває у Шієні, — повідомив Мортенсен.
— Звідки родом? — запитала Ліне.
Мортенсен відкрив реєстр населення.
— З Колботна. Звідти ж походить і Бернгард Клаусен.
— Чудово, — крекнув Вістінґ. — Провідаю його у в’язниці й побалакаю.
Він рішуче підвівся — завжди так давав знати в себе на роботі, що ранкову нараду закінчено.
16
Перш ніж вирушити до Осло, Ліне перечитала все, що знайшла в архівах про Симона Мейєра. Його історія була коротка: тихий, замкнутий хлопчина, майже ні з ким не спілкувався. Після закінчення ремісничого коледжу почав працювати в крамниці металевого реманенту й переїхав жити в гуртожиток. Любив рибалити. Батько розповідав в одному інтерв’ю, що любов до риболовлі син успадкував від нього. На родинній світлині позував худорлявий, цибатий хлопчина з великою щукою у руках.
Нова ДН-група відразу зажила доброї слави. Одним з найталановитіших слідчих вважали Адріана Стіллера. Ліне допомагала в розслідуванні справи про викрадення у 80-х роках Надії Кроґ, готувала подкасти, писала статті. Після розкриття справи хотіла зробити зі Стіллером портрет-інтерв’ю, але не зуміла його вмовити.