— Та нізвідки й нікуди. Ми просто каталися!
— Не мали роботи, не ходили до школи?
— Я трохи працював у батька, коли він потребував допомоги.
— А решта?
— Не знаю, не пам’ятаю. Леннарт майже не мав ніяких занять після смерті матері. Хоч і вдома мешкав, та водночас жив сам для себе. Його ж батько мав відомче помешкання від Стуртинґу в Осло. Ми часто бували в нього вдома. Іноді вони мінялися. Леннарт позичав квартиру в Осло, коли Бернгард їздив додому. Хоч до Осло й недалеко, але його батько мав потребу в помешканні у місті.
— Контактуєте з Томмі?
— Не дуже. Невдовзі після аварії він виграв у лото майже шість мільйонів крон. Почав вкладати гроші в акції і дуже змінився.
Ініціативу ведення розмови перехопив Мортенсен.
— Хто ще був у вашій банді? — запитав він.
— Та не були ми ніякою бандою! — запротестував Скавгауґ, але таки назвав іще кілька імен.
— Леннарт мав дівчину, правда ж?
— Риту Салвесен, — підтвердив Аксель. — У них народилася дитина, вже після його смерті. Все це було дуже трагічно…
Вістінґ підвівся. Він надумав скористатися методом Ліне, щоб завести розмову на тему пограбування, не запитуючи навпростець.
— Скільки років вам було на той час?
— По двадцять п’ять.
— Ви знали хлопця, який тоді пропав?
— Маєте на увазі Симона?
Вістінґ кивнув.
— Та ходили до однієї школи, але з ним не водилися. Він тримався осторонь від усіх.
— Ви теж його шукали?
ebooksa