— Хатина застрахована. Лєна в будь-якому випадку отримала б страховку.
— Його внучка, — завважив Вістінґ.
— Донька Леннарта, — кивнув Скавгауґ. — Вона — єдина спадкоємиця. Він казав, що грошей від страховки вистачить з горою на те, щоб збудувати новий сучасний літній будиночок. А ще вона отримає дім і гроші в банку.
— Будинок, сподіваюся, палити не треба? — запитав Мортенсен.
— Та ні… Всі ті папери, які він ховав від чужого ока, були в літній хатині.
— Що тобі заплатили? — поцікавився Вістінґ.
— Сто тисяч завдатку. Гроші тримав уже напоготові. Якби я не погодився, він ладний був шукати когось іншого.
— У норвезьких кронах?
Запитання начеб спантеличило Скавгауґа, але він ствердно кивнув.
— Решта грошей лежала в умовленому місці, я мав їх забрати після всього.
— Розкажіть усе по порядку, — попросив Вістінґ.
— Що ви маєте на увазі?
— Від моменту, коли ви поїхали на дачу вночі проти вівторка. Якнайдетальніше…
Аксель Скавгауґ підійшов до співмешканки, узяв зі столу перед нею пачку цигарок, вийняв одну.
— В новинах у неділю сказали, що він помер, — Аксель прикурив і повів далі: — Я поїхав у Ставерн, відчинив двері, але код, який мені дав Клаусен, був нечинний.
Він тицьнув на записку від Бернгарда Клаусена.
— Далі було все як домовлено. Там уже стояла наготована каністра з бензином. Решту оплати я знайшов, де й було сказано. Я лише розлив бензин і підпалив сірник. Упевнився, що вогонь добре розгорівся, і побіг назад до фургона.
— Де лежали гроші за роботу?
Скавгауґ струсив попіл у горнятко.
— У конверті, приклеєному стрічкою під полицею в шафі. Він показав мені, ще коли я був там три роки тому.
ebooksa