Сонячний Птах

Їхні воїни вдягалися інакше, в мішкуваті штани, з шоломами у формі цибулини на голові, в обладунок зі срібним нагрудником. Вони мали на своєму озброєнні також залізні щити, довгі криві ятагани, списи та короткі східні луки. Більшість були чорношкірими, але вони запозичили манеру дравів у мові та в одязі. Два століття нещадних війн передували мирному договору між дравами та царями Опета.

Два війська розбили бівуаки на обох берегах широкої долини, на дні якої протікав струмок чистої води. Тінисті зелені дерева над ним розділяли обидва табори.

Під деревами поставили намети для переговорів, де протягом п’ятьох днів обидві делегації бенкетували, торгувалися й провадили дипломатичні маневри.

Гай володів мовою дравів і перекладав для Ланнона переговори щодо укладення договору про необмежену торгівлю та взаємну військову допомогу.

– Мій володарю, принц Гасан хоче знати, скільки воїнів Опет зможе виставити на поле битви на випадок, якщо виникне загроза безпечному існуванню обох народів.

Вони сиділи на купах шовкових подушок та прегарно виготовлених вовняних килимках яскравого кольору, пили шербет, бо драви не доторкнулися б навіть до найсмачніших вин, їли баранину та рибу, приправлені травами, усміхалися одне одному й не довіряли одне одному далі, ніж бачили їхні очі.

– Принц Гасан, – відповів Ланнон, киваючи головою й усміхаючись йому, – хоче знати, яку збройну силу ми можемо виставити, якщо хтось спробує захопити сади Зенґу й золотодобувні шахти серединного царства?

– Саме так, – погодився Гай. – То що я маю йому відповісти?

– Скажи йому, я можу виставити чотирнадцять легіонів регулярного війська, таку саму кількість війська допоміжного й чотириста слонів.

– Він не повірить у такі цифри, мій володарю.

– Звичайно, ні, і я теж не повірю в те, що скаже мені він. Проте все одно скажи це йому.

Ось у такій атмосфері взаємної довіри й тривали переговори.

Вони домовилися допомагати один одному на флангах, об’єднуватися, щоб утримувати лінію великої річки на півночі, відбиваючи натиск мандрівних чорношкірих племен, і приходити один одному на допомогу, якщо цей кордон буде порушено.

– Принц хоче переглянути одиницю торгівлі, мій володарю. Він пропонує, щоб одному золотому пальцеві Опета дорівнювали п’ятсот міктгалів.

– Скажи йому делікатно, щоб він оголосив одиницею торгівлі власні яйця, – відповів Ланнон, усміхаючись до принца, й принц кивнув головою й усміхнувся йому у відповідь, зблиснувши дорогоцінними каменями на своїх пальцях.

Вони домовилися, що одному пальцеві золота відповідатимуть п’ятсот дев’яносто міктгалів, і стали домовлятися далі про ціну на рабів, на одяг із бавовни та шовку. На п’ятий день вони разом з’їли сіль й обмінялися екстравагантними подарунками, тоді як їхні армії показували свою майстерність у стрільбі з лука, битві на мечах та в стройовій підготовці. Ці вправи мали справити враження на протилежну сторону.

– Їхні лучники неефективні, – дав свою оцінку Ланнон.

– Їхній лук надто короткий, і вони натягують тятиву до пояса, а не до підборіддя, – погодився з ним Гай. – Вони обмежують дальність і влучність свого пострілу.

Потім вони обмінялися думками, коли побачили, як тренується їхня піхота.

– Їхня піхота легше озброєна й носить не дуже міцні обладунки, мій володарю. У них немає сокирників, і я сумніваюся, що ці нагрудники можуть відвернути стрілу.