Сонячний Птах

22
18
20
22
24
26
28
30

Гай зупинився й подивився в її зелені очі, вона спокійно витримала його погляд, ледь помітно всміхаючись.

– Ти справді володієш даром передбачення, Таніт?

– Я не знаю, мій володарю.

– Що означали ті слова, які ти сказала царю?

– Я не знаю. То були слова, які прийшли в мою свідомість непроханими. Я не можу пояснити їх.

Гай кивнув головою і далі йшов мовчки. У цій дівчині була якась зворушлива невинність, поєднана зі світлим розумом і сонячним настроєм, якому неможливо було чинити опір. Гай знову зупинився, й вона чекала, коли він заговорить.

– Ти любиш богів, Таніт?

– Люблю.

– Ти віриш у те, що я призначений ними?

– Вірю, святий отче, – відповіла вона з такою переконаністю, з такою прозорою чесністю та пошаною, що Гай забув про свою стриманість.

У нього не залишалося сумніву, що вона інструмент, який можна використати, якщо використовувати його вміло.

– Яка твоя доля, Таніт? – несподівано запитав він.

– Я неспроможна бачити її, – відповіла вона, але вперше за час їхньої розмови завагалася. Гай знав, що вона почувається невпевнено. – Але я знаю одне: наша зустріч – частина цієї долі.

Гай відчув, як його серце тремтить від радості, але його голос пролунав грубо, коли він їй відповів:

– Стережися, дитино. Ти жриця, присвячена богині. Ти не повинна так розмовляти з чоловіком.

Таніт опустила очі, й її шкіра забарвилася у темно-рожевий колір. М’яке пасмо темного волосся впало їй на щоку, й вона відгорнула його назад рукою. Гай відчув, як його душа стискається від розпуки. Її присутність тепер була для нього фізичною агонією, бо хоч би яку велику потребу мав він у ній, він ніколи не зможе задовольнити її. Вона належить богам, заборонена, недоторканна.

– Ти це знаєш, – суворо застеріг її Гай. – Не жартуй із богами.

Вона подивилася на нього серйозним і стриманим поглядом, але Гай міг би заприсягтися, що помітив зблиски сміху й дражливої насмішки в її зелених очах.

– Ви помиляєтеся, ваша святосте. Я не мала на увазі стосунків між чоловіком і жінкою.

– Про що ж ти думала? – запитав Гай, розчарований її заперечливою відповіддю і відчуваючи порожнечу в нутрощах.